В неділю, 5 червня 1977 р. відбулось посвячення наріжного каменя нової церкви св. Юра при сьомій вулиці в Нью Йорку. Це було велике свято для парафії і парафіян св. Юра. У посвяченні взяла участь велика кількість мирян не тільки з самої парафії св. Юра, але цілої митрополії Нью Йорку. Проект нової церкви належить інж. А. Осадці.
Поруч відмічення самого посвячення наріжного каменя варто також відмітити, що будова нової церкви св. Юра виявила під різними аспектами позитивні симптоми парафіян, як також в цілому української громади митрополії Нью Йорку. Варто, на деякі звернути увагу. Слід підкреслити, що від перших днів будови церкви громада щиро й активно включилась у працю, себто піддержала ідею будови морально й матеріяльно. Це без найменшого сумніву вияв доброї волі вірних нашої Церкви. Ще далеко до початку будови парафіяни церкви св. Юра були склали поважну суму грошей з якою можна було розпочати будову. Коли будова почалась пожертви на будову церкви збільшились і дальше продовжаються. Крім цього на ціль будови церкви улаштовано різного рода імпрези, які збільшували фонди будови. Тут можна згадати вдалий український фестиваль, що відбувся весною ц. р. на сьомій вулиці і приніс понад 20 тисяч дол. чистого приходу. Відбувались на ту ціль концерти хорів: «Жайворонки» і «Думка», концерт солістів: Павла Плішки, Ордасі Баранської і Христини Пауска-Осадци. Поза тим було ряд інших імпрез улаштовано на туж ціль. Це говорить про широке зацікавлення громади будовою церкви св. Юра. Іншими словами — громада бажає мати нову церкву і своє бажання підтверджує працею й незаперечними щедрими пожертвами.
Пожертви на будову церкви, постійно зростають, які складають не тільки парафіяни церкви св. Юра, але також і непарафіяни, як також чужинці. Мабуть церква св. Юра буде першою, що буде збудована за готівку. Це також має свою не здогадну, але пряму й виразну вимову на базі якої можна робити конкретні підмічення і висновки. Це говорить, що наша громада не є така оспала й байдужа, як це не раз про неї говориться. Якщо вона бачить справді конкретну ціль, яку вона відчуває і розуміє то вона її повністю щиро піддержує. Це найкраще можна завважити на прикладі нової церкви св. Юра.
Правда, такого ще широкого зрозуміння у нас не знайшов Український Науково-дослідний Центр при Гарварді й Патріярший Фонд Помісної УКЦеркви, а шкода, бо обидві інституції мають для нашого національного «я» не проминальне значення. Мабуть про те треба більше роз’яснювальної акції, більше говорити, щоби кожному ці питання були зрозумілі. Правда, в цьому не можна бачити зразу великі досягнення, бо для цього потрібно довшого часу, це інший процес, це не будова, яку видно, як вона поступає. Варто мати на увазі повище згадані справи і їх підсилювати своїми щедрими жертвами. Звичайно є більше різного рода ідей, які вимагають нашої піддержки, але вони не мають центрально-першечергового значення. Але повернімось до нашої основної теми.
Вирішальним у будові нової церкви св. Юра було сильне бажання вірних, яке було піддержане понад сподівання щирими пожертвами. Так, бажання — ідея постепенно стає дійсністю. Поруч того не можна поминути не згадавши одного з найбільших й основних промоторів будови церкви пароха о. д-ра Володимира Ґавліча. Це о. В. Ґавліч висунув сильне «хочу», яке щиро піддержали парафіяни. Парох зумів поставити справу так, що будова церкви св. Юра стала найважливішою і першочерговою проблемою не тільки самої парафії, але митрополії Нью Йорку. При такій постановці звичайно успіх забезпечений.
Як бачимо, вірні щиро відгукнулись і відгукуються дальше на всі заклики о. пароха Володимира Ґавліча, але нажаль таким успіхом не можуть похвалитись миряни, бо вже не раз просили о. В. Ґавліча, щоби в церкві св. Юра поминали Блаженнішого Отця Йосифа Патріярхом до сьогодні це ще не сталося. Віримо й маємо надію, що це станеться…
Звичайно крім вже згаданого є окремий Комітет будови церкви, який проводить активну працю, координуючи з парохом. Така є загальна атмосфера навколо будови церкви св. Юра. Крім цього о. парох В. Ґавліч до цього все додає відповідне слово з амвони у церкві, як також під час радіо програми, що має своє значення.
В такій атмосфері й під активною і всесторонною підготовкою відбулося посвячення наріжного каменя, в якому взяли участь вірні, священики, преподобні сестри не тільки з метрополії Нью Йорку, але й поза Нью Йорк. Перед самим посвяченням була відправлена архиєрейська Служба Божа, яку відправив єп. Йосиф Шмондюк в сослуженні о. протоархимандрита Ізидора Патрила (ЧСВВ), о. пароха В. Ґавліча, о. Інокентія Лотоцького й інших Під час Служби Божої співав церковний хор під диригентурою Івана Хомина. Після закінчення Служби Божої єп. Йосиф Шмондюк підніс многолітствіє за Кардинала Йосифа, не згадуючи верховного архиєпископа, ані патріярха. Так шанується церковних ієрархів, а в той же сам час вимагається респекту, послуху і пошани для себе. Після Богослуження відбувсь обхід довкола бльоку аж до наріжного каменя церкви. Посвячення довершив єп. Й. Шмондюк. Після цього в авдиторії Української школи св. Юра відбувся бенкет. На посвячення наріжного каменя Патріярх Йосиф прислав своє привітання, яке прочитав під час бенкету о. В. Ґавліч і яке було надруковане на першій сторінці Церковного Бюлетеню. Під час читання привітання від Патріярха заля спонтанно встала, за виїмком єп. Й. Шмондюка. Так посвячення наріжного камення, як і бенкет пройшли з повним успіхом.
