Відбулось засідання Крайової Управи УПТ-ва

У суботу, 13 грудня 1997 p., у Нью-Йорку відбулось засідання крайової управи Українського Патріярхального Товариства у США, у якому взяли участь (поазбучно): Ігор Гайда, Микола Галів, Юліян Головчак, Стефан Голуб, Роман Левицький, Оксана Луцька, о. диякон Юрій Малаховський, Олекса Мотиль, Василь Никифорук, Олександер Пришляк, Володимир Пушкар, Василь Сосяк, Осип Труш і Марія Шумська. Засідання відкрито молитвою, яку провів о. диякон Ю. Малаховський. Голова О. Пришляк привітав присутніх членів управи і попросив вшанувати мовчанкою пам’ять членів Товариства, що в останньому часі перенеслись у Божу вічність, назвавши їх імена: Миколу Гнатика, Володимира Сіяка, Степана Гробельського, Степана Процика, Аполінарія Осадцу, Омеляна Комарницького. Секретар І. Гайда прочитав протокол з попереднього засідання, пригадавши всі попередні рішення. Після цього члени управи складали свої звіти, починаючи від голови О. Пришляка, який подав загально про проведену працю. Зокрема довше зупинився над зустріччю частини членів управи з Владикою Юліяном Ґбуром, яка мала не офіційний характер з огляду на те, що Владика Ґбур прибув до США не у церковних справах. Про цю зустріч була подана інформація у журналі «Патріярхат». Дальше звіти складали: Г. Гайда, як секретар та В. Никифорук, як скарбник.

Довший звіт, а радше своєрідний огляд праці адміністрації журнала «Патріярхат» склав Володимир Пушкар, накресливши цілу картину переводженої експедиції кожного числа журнала. Поруч з тим назвав імена, які займаються кольпортажею. Журнал в Україну іде летунською поштою, вія Бельгія. Цею справою віддано із посвятою займається Микола Когут з родиною, незважаючи на те, що він не є в найкращому здоровельному стані. М. Когут робить для журнала і Товариства велику і неоцінену працю. Поруч з тим згадав відданих кольпортерів панство Романа і Ярославу Ломаґу у Торонто, яким належить велике спаси Біг. Тут також згадано відданих нам осіб, які займаються поширенням журналу у Монтреалі Дарія Савка й Ольга Кучабська. У Канаді слід ще згадати Павла Копачівського і Ярослава Сиваника. У Англії журнал іде на адресу управи, а справою кольпортажі відає Юрій Буцяк. В Австралії від певного часу віддано справою журналу займається Мирослав Болюх. Як відомо австралійський терен, колись був дуже стабільний, але тепер з приходом єп. Петра Стасюка став дуже бурхливим, на жаль не видно познак на покращення. В США, на першому місці згадав д-ра Ярослава Крив’яка у Клівленді, Оксану Бережницьку у Бофало, Марію Крижанівську у Рочестері, Іванну Гарасовську у Чікаґо, д-р Стефанію Барановську у Кергонксоні, Володимира Саляка у Гартфорді, Таню Ясінську у Вашінґтоні, Івану Кононів, Миколу Курчака. (Про Нью-Йорк не було згадки, але справою кольпортажі займається Микола Галів при допомозі Юрія Навроцького і Василя Никифорука, а у минулому довгі роки допомагала Галина Кіляр). Напевно звітодавець при вичислені когось і призабув, але у поминених просимо вибачення. Вище названі і не названі особи, що займаються поширенням журнала, виконують безкорисно велику працю, що поставило журнал на тверді підстави. При цьому В. Пушкар підкреслив особливу подяку Марії Шумській, яка займається експедицією і для журнала віддала свої приміщення. При цьому підкреслив, що добрий товар все можна продати, а треба сказати, що таким добрим товаром є журнал «Патріярхат». Листи, які одержує адміністрація а також редакція з діяспори й України це підтверджують, а деякі з тих листів були друковані на сторінках журнала. Також висловив декілька слів подяки і признання на адресу головного редактора Миколи Галіва.

Після цього декілька інформаційних слів висловив про складну і не легку редакційну працю Микола Галів. До слів, висловлених В. Пушкарем мені не доводиться нічого відняти, тут можна ще багато додати, але вже з цього, що було сказано бачиться, яку велику працю проробив В. Пушкар при допомозі Марії Шумської. Але слід не забувати одного дуже важливого факту, що у серпні 1997 р. В. Пушкареві закінчилось 90 років життя і він не перестав ні на хвилину думати, жити і працювати для журналу, який став для нього немов його дитиною. Вдумаймось, В. Пушкареві минуло 90 років. Я бажав привітати Дорогого Володимира Пушкара на сторінках журнала, але В. Пушкар дуже серьйозно мені заборонив, це зробити, бо в іншому випадку… Я вирішив, щоб не втратити Друга, Приятеля і неперевершеного працівника для журнала «Патріярхат», послухати його поради і не згадував про його дев’ятдесятьліття. Володимир Пушкар провів і дальше проводить віддану і корисну працю для журнала, то хай мені буде вільно хоч на цьому форумі — засіданні крайової управи висловити щиросердечну подяку та признання, — сказав Микола Галів, що присутні піддержали оплесками. Звітодавець дальше продовжував, — редакція, а зокрема редактор робив і дальше робить всі потрібні заходи, щоби забезпечити життя журнала «Патріярхат». В тій справі був у тісному контакті і дальше є з Лесею Крип’якевич у Львові. Шукаємо спільно розв’язки цього питання. Бажалось би перенести редакцію в Україну. Малось на увазі просити на головного редактора відомого колишнього десидента і правозахисника, глибокого мислителя і знавця релігійно-церковних проблем Мирослава Мариновича. На жаль, згаданий евентуальний кандидат відпадає, бо він став головою Інституту Релігії і Суспільства при Львівський Богословській Академії, тому треба дальше шукати розв’язки цього питання. Треба також думати про те, щоби перейти з одномісячника на двомісячник.

Над заслуханими звітами, суґестіями і пропозиціями відбувся широкий обмін думками, серед яких було чи мало цікавих і нових пропозицій. Майже одноголосно висловлювались за тим, що як вже буде конечна потреба, тоді можна брати до уваги перехід на двомісячник.

Другою основною темою нарад засідання було обговорення тематики, і визначення дати відбуття заплянованої спільної конференції, себто Українського Патріярхального Товариства з Українським Патріярхальним Світовим Об’єднанням. А безпосередньо після конференції відбути з’їзд УПСО. У висліді обміну думками вирішено відбути конференцію на тему: «Роля мирян у Церкві», наприкінці травня 1998 р. у штаті Нью-Джерзі, у Ромада Готелі. Названо низку кандидатів на доповідачів і панелістів. При цьому відмічено, що на останньому Синоді УКЦеркви, що відбувся в Україні у Крехові, відкинено пропозицію, про те, щоби на Собор, його другої сесії, що має відбутись наприкінці серпня 1998 p., були допущені представники мирянських організацій. Також відкинено прохання депутата Михайла Косіва до Синоду, щоби Синод призначив когось з єпископів на опікуна мирянських організацій, про що вже була згадка у журналі «Патріярхат». Така постава наших владик до вище згаданих питань дуже незрозуміла. З цього випливає, що наші владики не є зацікавлені провідними діючими і мислячими мирянами.

Також обговорено питання видатків на згадану спільну конференцію. Навколо цього відбулась ширша дискусія і прийнято рішення, що видатки повинні спільно покривати крайова управа УПТ і управа УПСО. Також прийнято пропозицію, щоби під тим оглядом крайову управу не обмежувати до будьякої суми, але це питання лишити відкритим і обмежуватись до конечних потреб, бо ніхто інший наших коштів не буде покривати. Також застановились над питанням, як здобути потрібні фонди. Подавались різні пропозиції, які управа буде їх брати до уваги і робити всі можливі заходи для здобуття фондів.

На закінчення порушено ще одне дуже важливе питання, як бути нашій Церкві. Ця дискусія вив’язалась з приводу статті Мирона Куропася, що з’явилась у «Юкреїніян Віклі», реферуючи довшу доповідь, що була виголошена о. Павлом Гайдою. Голова О. Пришляк подякував учасникам за участь у діловому засіданні і наради закінчено молитвою.