Відбувся перший епархіяльний з’їзд в Чікаго

Чікаго (в.м.) — Заздалегідь заповіджений і добре приготований Епархіяльним ювілейним комітетом тисячоліття хрещення Руси-України перший з’їзд єпархії Святого Отця Миколая пройшов в днях 26-28 вересня ц.р. з великим успіхом. На з’їзд прибуло з розлогої, хоч не дуже чисельної, єпархії Отця Миколая понад 20 священиків, біля 15 монахинь та понад сто мирян з-поза Чікаго. Зареєстрованих на з’їзді було 155 осіб, але в окремих сесіях брали участь і численні незареєстровані місцеві гості.

«Одне в Христі тіло»

Моттом для цього першого з’їзду єпархії Отця Миколая обрано цитату із св. Павла, який називає християн »одне в Христі тіло». Цю тему розробив та поглибив навчання про Церкву єп. Іннокентій Лотоцький у своєму вступному слові на святочній сесії, що відбулася в катедрі Отця Миколая після відслуження архиєрейського молебня в п’ятницю увечорі, 26 вересня. Молебень служили — місцевий владика та гості — митрополит Канади Владика Максим Германюк та єпископ з Арґентіни Андрій Сапеляк. Вони зустріли при вході до катедрального храму процесію духовенства, монашества і вірних, що з свічками прийшли до церкви із сусідньої катедральної цілоденної школи. Був відслужений ювілейний молебень, що його текст укладено для вшанування тисячоліття хрещення.

Після слова епарха почалися виступи промовців. Відкрив ці виступи о. митрат Маріян Бутринський, голова Епархіяльного ювілейного комітету тисячоліття, зазначуючи, що цим з’їздом єпархія Святого Миколая формально починає ювілейні святкування. Священик-сеньйор і колишній парох катедри св. Миколая, о. митрат Степан Кнап з Міннеаполісу говорив про служіння священика. Він нагадав заснування єпархії та покійного першого єпископа Ярослава Ґабра, як також кількакратні візити в єпархії вже покійного Патріярха Йосифа. Від монашества говорили о. ігумен Боніфатій Люкс з Преображенського манастиря в Редвуд-Веллі, Каліфорнія.

Це є одинокий східній манастир не лише в єпархії, але взагалі на Заході, що підлягає безпосередньо єпископові, а не якомусь центральному монашому згромадженню. Ігумен Боніфатій підкреслював вагу тихого монашого життя в молитві й за працею в цьому бурхливому модерному світі. Від сестер-монахинь говорила преподобна сестра Хризанта, ЧСВВ, директорка початкової школи св. Отця Миколая. Вона цікаво представила початки праці сестер в Америці ще за єпископства Сотера Ортинського перед Першою світовою війною. Вже півстоліття Сестри-Василіянки провадять цією школою, що тепер святкує вже свій золотий ювілей і яка колись нараховувала понад тисячу учнів.

Від мирян виступали: д-р Павло Джуль з Детройту та редактор «Нової зорі» Іванна Ґорчинська. Обидвоє промовців підкреслили ролю мирян у житті Церкви та турботи за майбутнє нашої Церкви в Україні і на поселеннях. Від молоді говорила Мона Снилик з Лос-Анджелесу, яка поділилася деякими думками про сучасну молодь — українську і неукраїнську, згадала про її ситуацію, ставлення до Церкви та підкреслила потребу, щоб всі молоді люди знайшли в нашій Церкві розв’язку для багатьох своїх проблем.

Вечірня сесія мала святочний характер, і на ній не було дискусії. Закінчилася вона відспіванням релігійно-національного гимну «Боже Великий».

Пленарна ділова сесія

День самого з’їзду, в суботу, 27 вересня розпочався Божественними літургіями в окремих церквах. За старим стилем це був празник Воздвиження Чесного Хреста, і в соборі свв. Володимира і Ольги правив Митрополит Максим Германюк. Опісля учасники з’їзду в Чікаґо та позамісцеві гості реєструвалися в школі Отця Миколая. У великій шкільній авдиторії відбулася пленарна ділова сесія, що нею керував інж. Василь Колодчин з Детройту, голова Українського Світового Патріярхального Об’єднання. Він попрохав вшанувати мовчанкою видатного мирянського діяча, бл.п. проф. Богдана Лончину, який саме перед роком передчасно помер. Біля двісті осіб вислухали три доповіді. Митрополит Максим говорив на тему культури і релігії, а точніше про розбудову Української Церкви в українській культурі. Владика-Митрополит висловив ряд цінних думок з розвитку Церкви і культури, як ці вартості взаємно себе доповнювали. У нашому випадку на поселеннях плекання культури і мови є запорукою існування самої нашої Церкви, як східньої, так і помісної. На тему ювілею Тисячоліття і про нашу підготовку до нього по парафіях і в єпархії говорив о. мітрат М. Бутринський, який наголосив потребу спільного всегромадського і всенаціонального відзначення ювілейної дати поза тим, що окремі Церкви чи громади відзначають ювілей і частковими імпрезами. Особливо промовець закликав, щоб по всіх осередках була залишена якась видима пам’ятка — будова, хрест чи хоч би пропам’ятна таблиця з нагоди цього рідкого ювілею.

Серію дообідніх промов закінчив проф. Василь Маркусь, що говорив про Церкву в Україні тепер та про відповідальність супроти неї людей в діяспорі. Зокрема він підкреслив обов’язок оборони прав на вільне існування нашої Церкви в сучасній Україні перед західньою опінією. Ми ясно повинні заявити, що на даному етапі домагаємося легалізації Української Католицької Церкви в Україні.

Студійні групи: різні аспекти релігійного життя

По обіді відбувалися наради восьми студійних груп, і то в двох мовах (себто окремі групи по-українському і по-англійському). В студійних групах промовляли такі особи і на такі теми: «Святе Письмо» (диякон о. д-р Андрій Онуферко), «Літургія» (о. Петро Ґалазда), «Молитва» (о. Михайло Українець і о. Михайло Кузьма), «Християнська родина» (д-р Мирон і Леся Куропасі), «Мирянин у Церкві» (д-р Іван Лесейко та д-р Роман Смик), «Євангелізація в сучасному світі» (о. Бернард Панчук, ЧСВВ), «Молодь» (о. Мирон Панчук) та «Душпастирські проблеми» (о. Іван Кротець). Кожну студійну групу попередило вступне слово, а потім відбулася дискусія. Одночасно відбувалися засідання чотирьох груп в окремих клясних кімнатах школи. Назагал, всі керівники груп зробили цікаве і практичне впровадження в дискусію, а учасники ставили питання чи робили свої завваження. Всім подобалася ця метода, і присутні бажали б частіше мати такі заняття при різних наших релігійних зустрічах. Також тематика, хоч могла виглядати трохи абстрактно і катехитично, але вводила учасників у саму істоту християнського життя.

Увечері більшість учасників взяли участь у Вечірні у соборі свв. Володимира й Ольги, яку служив настоятель собору, о. мітрат М. Бутринський з дияконами, а співали на зміну чоловічий та жіночий крилоси. Це справді була гарна і піднесена Богослужба. Священики, монахині та вірні брали участь у церковному співі всієї Вечірні у живій українській мові.

Остання сесія: погляд в майбутнє

Під час спільної вечері та після неї відбулася остання сесія з’їзду також із участю представників громадських організацій. На вступі танцювальний ансамбль «Громовиця» з парафії свв. Володимира й Ольги під проводом Роксани Пилипчак-Дикої виконав в її хореографії привітальний танок, а збірний дитячий хор під керівництвом Марти Стадник жваво проспівав низку народніх та сучасних пісень, при чому діти також деклямували. Програма була коротка, але дуже ефектовна.

Після вечері головне слово виголосив о. Андрій Чировський, професор теології Об’єднаної Богословської Школи в Чікаго, де також вчаться наші семінаристи, що перебувають при філії Українського Католицького Університету в Чікаго. Отець Андрій говорив на тему «Епархія Святого Отця Миколая в 21-му столітті», накреслюючи шляхи розвитку і можливі напрямні. Сам доповідач пропонував 

осучаснення метод душпастирської та організаційної праці в єпархії та по парафіях. Відтак господар вечора, Ярослав Ганкевич попросив до слова привіту кількох представників головних установ та централь; виступали з привітами д-р Мирослав Харкевич (голова відділу УККА), дир. Роман Мицик (голова «Самопомочі» та представник Централі Українських Кооператив Америки), д-р Роман Кобилецький (від банку «Певність»), Марійка Наваринська (голова окружної управи Союзу Українок Америки), д-р Юрій Грицеляк (голова Українського Лікарського Товариства в Америці) та Наталка Іванів (голова Українського Золотого Хреста в Америці).

Наприкінці В. Маркусь прочитав резолюції, що їх опрацювала очолювана ним комісія в складі І. Ґорчинської, Олі Попель та Миколи Бозя. Резолюції віддзеркалювали проблематику з’їзду, як також схопили ряд практичних пропозицій, як у майбутньому мала б проходити праця в єпархії, зокрема на відтинку включення в неї ширшого загалу мирян. Одна з резолюцій рекомендувала, щоб відбувся добре приготований другий з’їзд єпархії, який міг би бути своєрідним епархіяльним собором цілого Божого люду. Таку саму думку згодом схвалили священики єпархії, що кілька днів після з’їзду зібралися із Владикою Іннокентієм на свій соборчик та запропонували скликати подібний з’їзд-собор на 1988 рік.

В рямках першого епархіяльного з’їзду так само відбулися два засідання Епархіяльного ювілейного комітету, де присутні представники окремих осередків обмінялися досвідом і заявили охоту до більшої співпраці.

Речники президії комітету звернули увагу, що в деяких осередках ще досі не створилися місцеві комітети, а подекуди, хоч такі постали, не увійшли у співпрацю з Епархіяльним комітетом.

Дуже схвально висловився про відбутий перший з’їзд єпархії Святого Отця Миколая епарх Стемфорду, Василь Лостен, який у своєму слові наступного дня на бенкеті 25-ліття єпархії назвав ініціятиву з’їзду піонерською і дуже позитивною, уважаючи, що й інші єпархії повинні піти слідами єпархії Отця Миколая.

Свіжий номер

5 (492) 2022 OBKLADYNKA_sajt