Заходами Відділу Українського Патріярхального Товариства в Нью-Йорку відбувся в суботу 23 березня 1985 p., в історичній залі Купер Юніон, на високому мистецькому рівні поминальний концерт у пам’ять великого Мужа, Патріярха Йосифа. Подібні концерти та ще й на такому доброму мистецькому рівні у нас рідко трапляються. Як під оглядом самого змісту, так і вибору виконавців, концерт був у дусі слів Патріярха Йосифа, який часто підкреслював: «Змагайте до великого». Отже, поминальний концерт був не тільки змаганням, але справді на висоті, гідний нашого невмирущого Патріярха Йосифа, який усе життя віддав для української Церкви й українського народу.
Поминальний концерт започатковано виступом репрезентативного в українській діяспорі мішаного хору «Думка» під диригентурою Семена Комірного і при фортепіяновому супроводі Тетіяни Поташко, що виконав молитву «Богородице Діво», музика А. Гнатишина, при сольовому заспіві Святослави Жили-Качарай — сопрано.
Слід окремо підкреслити, що виконання хору і солістки під кожним оглядом було чудове — неперевершене. Це наповнило присутніх духом молитовної святочности. Хор «Думка» виконав другу пісню — «Ой, чого ти почорніло…» до слів Т. Шевченка, музика Л. Ревуцького.
Глибоке, змістово продумане, слово про Патріярха Йосифа виголосив відомий Патріярхальний діяч, д-р Леонід Рудницький, професор Ля Саль Каледжу у Філядельфії і голова філії Українського Католицького Університету в Філядельфії. Промовець у своєму короткому слові звернув особливу увагу на безсмертність людини у духовому значенні та безсмертність людської душі, про що нас вчить Церква. Блаженніший Патріярх Йосиф. Своїм відданим із посвятою та прикладним життям для Христової Церкви й українського народу заслужив собі царство небесне. При цьому слід підкреслити, що Патріярх Йосиф буде жити тут. на землі, серед свого віруючого народу й у літературі, науковому світі, в українській богословії і серед українського народу Помісної Української Церкви. «Для нас св.п. Патріярх залишив «Завіщання…», яке ми повинні здійснювати у нашому житті», — підкреслив промовець.
Молода і відома з своїх багатьох індивідуальних концертів фортепіяністка Юліяна Осінчук майстерно виконала твори: канон — Л. Ревуцького, баркарола «Пливе човен, води повен» — Миколи Лисенка, Етюд оп. ч. 10 (похоронний). Етюд оп. ч. 7 – В. Косенка, які авдиторія прослухала з особливою насолодою. У виконанні Юліяни виразно помітна добра вправність та уважна дбайливість інтерпретації творів.
Молода солістка Оленка Геймур — сопрано, є новою вокалісткою в українському сольовому мистецтві. Вона тількищо недавно як ступила на шлях вокалістів. Оленка Геймур при фортепіяновому супроводі Дозі Сегіди в першій частині концерту виконала «Аве Марія» — Шуберта, «Пісня» А. Гнатиша, а в другій частині — «Царю небесний» — І. Соневицького і «Любіть Україну» — М. Фоменка. Оленка добре презентується й у своєму виконанні показала голосові вальори, — має милозвучний і гарної фарби голос. Її голосовий регістер вказує, що Оленка не має труднощів у співі й що вона піде угору, при умові її дальшої праці над собою. Варто звернути увагу при співі на дикцію і посилання звуків, щоб голос йшов до слухача разом з посиланням слів пісні. Авдиторія прийняла виконання Оленки з приємністю.
Прекрасним був сольовий виступ Адріяна Бриттана на скрипці при чудовому фортепіяновому супроводі Юліяни Осінчук. Адріян виконав другу частину скрипкового концерту «Арієтта» — С. Людкевича, «Колискову» — К. Стеценка і другу українську рапсодію «Думка» — М. Лисенка. Це справді було насолодою слухати його виконання. До речі, скрипка, як один з найбільше ідеальних струнних інструментів, передає з чуттям найбільше делікатні музичні тонкощі та мас великий вплив на слухачів. Треба з підкресленням наголосити, що Адріян володіє своєю скрипкою бездоганно впевнено й переконливо промовляє до слухача, який перебуває у його полоні.
Унікальним був виступ тріо: Адріян Бриттан скрипка, Юліяна Осінчук — фортепіяно і Нестор Цебрівський — чельо, які майстерно виконали Анданте Кантабіле. Престо і Анданте кон мольто еспресіоне В.Косенка, якого можна вважати за українського Шопена. Справді це було великою насолодою слухати їх віртуозного виконання. Тим більше було приємно, що це виконавцями концерту були наші молоді мистці.
На закінчення концерту знову мішаний хор «Думка» виконав три пісні: «Чи Ти мене. Боже милий» до слів Т. Шевченка, муз. А. Гнатишина з чудово виконаним сольовим заспівом Ігоря Зам’ятного — бас. Виконання цієї пісні так хору, як і соліста, було могутнє, зворушуюче. Друга пісня «Що то за грім» — муз. Ф. Колесси, і закінчено твором «Кавказ», друга частина до слів Т. Шевченка, музика С. Людкевича, що прозвучало мельодійно могутньо.
В загальному слід сказати, що виконання хору «Думка» було на високому рівні хорового мистецтва. Хор «Думка» своїми концертами показує високу культуру хорового співу — хорового мистецтва, це дуже важливе, що слід завдячувати теперішньому диригентові Семенові Комірному, як також не менше його попередникам. На закінчення слід підкреслити, що в цілому концерт у пам’ять Патріярха Йосифа був на високому мистецькому рівні. За підібрання й укладення мистецької програми належить окрема подяка нашому молодому талановитому диригентові Адріянові Бриттанові.
Мистецьке оформлення сцени належить Т. Шумиловичеві.
П. С. На цьому можна було вже покласти крапку, але хочеться зробити маленьку заввагу. Господарі поминального концерту вирішили, щоб на цей концерт дати для молоді вільний вступ. Квитки вступу на концерт були передані до молодечих організацій Пласту і СУМА, як також до школи св. Юра в Нью-Йорку. На жаль, зарезервовані місця для молоді були вільними. Не було зацікавленої молоді віддати пошану Патріярхові Йосифові й послухати своїх ровесників або трохи за них старших. Це цікаве явище, яке заставляє нас призадуматись. Цікаво, що на це можуть сказати представники і керівники молоді.
Микола Галів
