Відкрилась нова сторінка в історії України

Голова Верховної Ради Леонід М. Кравчук відвідав українську діяспору в США й Канаді

Двадцять четвертого серпня 1991 року актом проголошення незалежности України український народ відкрив нову сторінку історії України. Пройшли віки у боротьбі й неволі українського народу, тільки проблесками променів світились незалежність українського народу, які пригадували і відживляли невмирущу ідею і бажання, що колись самостійно жив на своїй землі український народ. І сталось Боже чудо, бо у слушну хвилину у залізобетонному бльоці 239 відізвалось національне почуття і разом з демократичним бльоком висловили бажання українського народу, проголосивши незалежність України на чолі з головою Верховної Ради України Леонідом М. Кравчуком. Це стався акт великого значення історичної неповторности. Відродження незалежности України дало можливість українському народові вийти з повної ізоляції у широкий вільний світ. Хоч Україна нотувалась, як член-основник Об’єднаних Націй, правда, це її в нічому не пошкодило, але вона перебувала у повній ізоляції від вільних народів. Україну й інші неросійські республіки все і постійно репрезентував старший російський брат.

Це вперше після довгих десятків років голова незалежної української держави Леонід Кравчук відвідав Канаду й США. Українська діяспора вістку про приїзд Л. Кравчука до Канади й США прийняла позитивно, спершу нерішучо, стримано, але згодом щиро й тепло. З приводу цього історичного приїзду Л. Кравчука до США і Канади можна б написати цікаву, може «бестселлер», працю про куліси, сплетні, погрози і всякі інші анімозії, але в даному випадку не це для нас є важливе.

Важливим є незаперечний факт, що приїзд Леоніда М. Кравчука до США українська громада, українські Церкви і частково український науковий світ прийняли достойно. Звичайно, вітали його тепло і щиро не як колишнього комуніста й ідеологічного референта, але як сучасного Голову Верховної Ради незалежної України. Говорячи біблійною мовою, вітали його як Павла, який, будучи Савлом, жорстоко переслідував Христа. Знаємо незаперечну істину, що Христова Церква без Павла була б напевно вдержалась по сьогодні, але вона булаб іншою, бо Павло, який серед апостолів був найбільш освіченою людиною, надав Христовій Церкві тверді ідеологічні основи. Це Павло твердо ставив твердження, що Христос прийшов на землю, щоб снасти не один, а всі народи. Апостол Петро був дещо відмінної думки. Сподіваємось, що Леонід Кравчук є головою незалежної України, себто всіх її жителів, а не якоїсь однієї кляси, партії чи групи.

Українська громада Нью-Йорку й околиці, як також поодинокі українці з різних віддалених місцевостей Філядельфії, Сиракюз, Вашінгтону й інших місцевостей, а також з Торонто — Канада привітали Леоніда Кравчука 28 вересня 1991 р. під час бенкету у престижевому готелі Валдорф-Асторія в Нью-Йорку. Простора заля «Гренд бол рум» Валдорф-Асторії була заповнена учасниками. У бенкеті взяло участь понад 700 осіб, а декому довелось повернутись домів, бо не було вже вільних місць.

За головним — президіяльним столом сидів достойний гість — голова Верховної Ради незалежної України Леонід Кравчук з дружиною Антоніною, а разом з ними були Патріярх Мстислав, Владика Василь Лостен і Владика Антоній, пастор В. Домашовець, амбасадор до ООН Генадій Удовенко з дружиною Діною. Дмитро Павличко, міністер зовнішніх справ Анатолій Зленко, народній депутат Микола Хоменко, голова Організаційного Комітету д-р Ярослав Падох, діючий голова Комітету Євген Стахів, голова Народньої Ради Ігор Юхновський і ведучий бенкетом д-р Леонід Рудницький. Крім цього в залі були міністер охорони здоров’я Юрій Спіженко, міністер економічних справ Валерій Кравченко, Володимир Чорний, Ігор Турянський, Юрій Шевченко, Георгій Чернявський, Олександер Буцько, Василь Свтухов і Олександер Мельник. З чужинців були амбасадор до ООН д-р Роберт Мрозєвіч, консул Єжи Сурдиковські, амбасадор до ООН Уганди Робінн Вляда, рабін Артур Шнаєр, посол Канади Олександер Кундій та інші.

Ведучий, проф. Л. Рудницький, привітав голову Верховної Ради незалежної України з дружиною Аноніною, всіх присутніх гостей і учасників та попросив проф. Василя Маркуся піднести тост за достойного Гостя, що він і зробив, а присутні всі разом проспівали многолітствіє для достойного Гостя. Ведучий Л.Рудницький в імені голови організаційного комітету д-ра Ярослава Падоха, який у міжчасі перейшов операцію, і в своєму власному,сказав коротке і вдумливе привітальне слово для достойного гостя Л. Кравчука. Владика Василь Лостен виголосив молитовну присвяту на пошану достойного Гостя, а Патріярх Мстислав поблагословив їжу, сказав коротке слово і попросив Владику Антонія провести молитву. В дальшому ведучий представив присутнім осіб за головним столом та присутніх визначних гостей і дипломатів.

У мистецькій частині виступив скрипаль Олег Криса у супроводі композитора Мирослава Скорика, відомий фортепіяніст Олександер Слободяник і сопрано Оленка Геймур у фортепіяновому супроводі Тетяни Криси. їхні виконання учасники прийняли з захопленням. Були прочитані привітальні листи від губернатора Джіма Фльоріо і посадника міста Нью-Йорку Девіда Н. Дінкенса.

Слово в імені присутніх і організаційного комітету виголосив відомий політичний діяч Євген Стахів. Його слово було коротке і глибоко продумане. Промовець спершу представив українську діяспору, а після того назвав наші побажаня до українського уряду, парляменту, членів Верховної Ради незалежної України на чолі з головою Л. Кравчуком. Тому що виголошене слово друкуємо на іншому місці, не будемо його переповідати, можемо тільки висловити нашу думку, що воно було річеве, актуальне і добре виголошене.

Після цього виступив із своїм словом достойний гість голова Верховної Ради незалежної України Леонід Макарович Кравчук. Він почав з своєї зустрічі з дітьми української школи у Чікаго. Він підкреслив, що йому було приємно побачити і почути наших дітей, які вивчають і володіють українською мовою. Він розказав про свій побут і зустрічі у Канаді, Бостоні й Вашінгтоні, а при цьому він підкреслив, що не приїхав до США, щоб просити визнання незалежної української держави. Нас мають визнати без просьби. Ми в першу чергу повинні визнати самі себе і наше визнання підтвердити працею, а тоді визнають нас інші. Промовець підкреслив, що шлях, на який стала Україна, не має вороття. Він заторкнув багато важливих аспектів і різних проблем, перед якими стоїть Україна, але при спільній праці все це вдасться наладнати. Багато з того, що говорив Л. Кравчук, було сказано у промові під час його виступу 30 вересня 1991 р. на Генеральній Асамблеї Об’єднаних Націй, яку друкуємо на іншому місці. Слово Кравчука було добре продумане, річеве, до теми дня і добре виголошене. Присутні сприйняли його багаторазовими і довгими оплесками.

Бенкет закінчено молитвою, яку провів пастор В. Домашовець. Його молитва була окремо випрацьована, у релігійно-патріотичному тоні. Слід підкреслити, що в цілому програма бенкету пройшла на високому рівні, що треба завдячувати ведучому проф. Леонідові Рудницькому, який з тактом і відчуттям все добре провів. Бенкет закінчено українським гимном «Ще не вмерла Україна».

До речі, слід завважити, що перед закриттям бенкету амбасадор Генадій Удовенко заповів, що в понеділок перед виступом Леоніда Кравчука на Генеральній Асамблеї ООН буде змінений український прапор на синьо-жовтий. Гак і сталось, у понеділок, 30 вересня 1991 p., офіційно замаяв синьо-жовтий прапор поруч інших прапорів Об’єднаних Націй. Цього ж дня, 30 вересня, Л. Кравчук виголосив свою промову на Генеральній Асамблеї ООН. Багато українців прийшло, щоб послухати його слово, але, на жаль, не всім вдалося продістатись до залі, бо не було можна одержати пропускних квитків.

Леонід Кравчук зустрівся з українською громадою в середу, 2 жовтня, у церкві св. Юра в Нью-Йорку. Хоч його візита була несподівана і не було багато часу, щоб повідомити громаду, але все ж таки церква св. Юра була заповнена учнями школи св. Юра і українськими громадянами. Учасники тепло привітали достойного Гостя гучними оплесками. Достойний Гість Леонід Кравчук приїхав разом зі своїм почотом, між якими були: амбасадор Г. Удовенко, міністер Анатолій Зленко, член президії Верховної Ради академік Ігор Юхновський, відомий поет і політичний діяч Дмитро Павличко, Юрій Шевченко, Олександер Буцько й інші. Парох св. Юра о. Патрикій Пащак, ЧСВВ, привітав достойного Гостя з його почотом і при тому розповів про історію української громади, української церкви в Нью-Йорку, як ця громада росла і розвивалась, не забуваючи своєї батьківщини. Після цього попросив Л. Кравчука до слова.

Л. Кравчук подякував за теплі слова привіту о. Пащакові і звернувся з коротким словом до присутніх, підкресливши на вступі, що Україна по довгих роках стала незалежною. Ми бажаємо, щоб Україна стала великою організованою демократичною державою. «Хочу тут заявити, що ні Верховна Рада, ні я, як голова, ніколи не звернемо з того шляху, з цієї дороги, себто з незалежности української держави. Це є найвища ціль і ціна, яку вистраждав український народ. Перед нами великі завдання, перед нами багато проблем і багато праці, але всі ми разом все подолаємо. Ми бажаємо, щоб дух віри поєднався з духом демократії та спільно діяв. Ми на цьому тільки виграємо. Україна проголосила демократичний закон і буде його дотримуватись, щоб в Україні були всі вільні і рівні перед законом, не дивлячись на відмінне походження, національність чи віроісповідування. Ми маємо різні складності, але знайдемо їх розв’язку. Україна бажає жити разом зі всіма як незалежна держава. Вона бажає спілкуватись з іншими державами і республіками, і коли хтось говорить протилежне, це неправда. Перед нами є референдум, але ми віримо в український народ, і він пройде з успіхом. Ми мусимо бути реалістами, якщо у нас буде мир і спокій і спільна праця, то ми все осягнемо. Ми мусимо вірити в наше право на нашу незалежність, свободу і державність. До цього всі ми маємо змагати тут і там, в Україні». Після цього з коротким словом виступив академік Ігор Юхновський, а на закінчення Дмитро Павличко прочитав вірш «Клятва», який друкуємо на іншому місці. Всі виступи присутні прийняли з ентузіязмом, підтверджуючи своїми довгими, довгими оплесками.

Ось так записуються нові сторінки української історії, історії незалежної української держави, за яку, як сказав був у своїй промові Л. Кравчук, не проллялась кров, не загинув ні один юнак, ні одна юначка, і в цьому є Божий палець.

Микола Галів

Leave a Reply

Your email address will not be published. Required fields are marked *

You may use these HTML tags and attributes: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <strike> <strong>

Свіжий номер

2 (477) 2020 2-2020-internet-web