Відкритий лист до кардинала Анджельо Содано

Ваша Ексцелєнціє!

Ваш лист, від 4 березня 1998 р. до папського нунція у Варшаві — Польща, Монсеньйора Юзефа Ковальчика, був дуже нерозважний, який спричинив обурення серед українців католиків східного обряду. На мою скромну думку, Ви, Ваша Ексцелєнціє, вмішались не в свою справу й взялись не за Ваше діло. В цих справах Вам належало було звернутись до тих, що ці справи знають і що до них це належало, а саме до Східної Конгрегації, до її префекта, яким є кардинал Сільвестріні.

Вам, Ваша Ексцелєнціє, у першу чергу треба знати, що Українська Католицька Церква східного обряду, не була, не є і не буде Римо-Католицькою Церквою, вона тільки визнала верховенство, себто юрисдикцію папи римського, залишаючи за собою ненарушеним помісні права УКЦеркви. Такі права були забезпечені за УКЦерквою під час завершення унії у Римі 1595 році Папою Климентієм VIII. Папські документи того часу виразно підтверджують самоуправність Київської Церкви. Прийняті і затверджені домовлення для УКЦеркви ніхто офіційно не скасував. Немає такого документу. Хоч правдою є, що незалежно від повище сказаного нашу УКЦеркву неофіційно, хоч ніби все офіційно, молитовно покликаються на папу, обмежували у помісних правах у минулому й також в наш час, а лист Вашої Ексцелєнції є тільки доказом цього. УКЦерква все на протязі всієї історії мала одружених священиків і немає жадних причин, щоб сьогодні забороняти, тим більше, що йдуть поважні розмови про одружених священиків у Римо-Католицькій Церкві.

УКЦерква не пристосовувалась до державно-політичних, шовеністичних чи окупаційних вимог, чи принципів. Вона твердо стояла на Христових основах і не йшла на компроміси з дияволом. Незаперечним залишається факт, що УКЦерква, її ієрархія, багато священиків і вірних не відмовились від своєї юрисдикційної приналежносте до Апостольської Столиці, а до чого їх закликали і комуністичний режим КДБ і Московський Патріярх Алєксей І, за що дорого, дорого заплатили. Ось до чого закликав Патр. Алексей І: «…порвіть, розторгніть вузи з Ватиканом, який веде вас у темряву, у духову загибель, завдяки своїм релігійним помилкам, а тепер хоче вас озброїти проти всієї вільної людськости, хоче поставити вас спиною до всього світу…».

Знаємо, що людська кров, людське життя немає ціни! А скільки загинуло українських владик, священиків, ченців і черниць та мирян за приналежність до Апостольської Столиці — Риму? Про це говорив на другій сесії Вселенського Собору Ватиканського II Блаженніший Митрополит Йосиф Сліпий, називаючи ріки крови і гори трупів, які склала УКЦерква.

Ваша Ексцелєнціє, тільки на одну хвилину, подумайте над цим! Чи можете знайти у наш час хоч подібну паралелю? Чи можете назвати іншу Церкву, яка перейшла більші переслідування, муки і склала більші жертви за УКЦеркву? А тепер пригадайте собі, що діялось з ватиканською остполітік, коли нашу Церкву поставлено поза букву закону. Пригадайте собі відомий факт, інтронізацію нового Московського Патріярха Пімена, яка відбулась у половині 1971 р. у Москві й при цій нагоді там на цьому самому форумі, з нагоди 25-ліття т.зв. «львівського собору» з 1946 p., безправно скасовано Берестейську Унію. І на цьому «святочному» форумі були присутні ватиканські представники Кардинал Ян Вілібрандс і о. Джан Лонг та не запротестували проти цього акту, як також не зроблено цього, коли вони повернули до Ватикану. Це ж був дуже болючий факт для Блаженнішого Йосифа Кардинала Сліпого, який за приналежність до Риму, Апостольської Столиці, відбув вісімнадцять років каторги. Ще більш болючим було, коли Апостольська Столиця заперечила важність «Торжественного осудження» т.зв. «львівського собору» з 1946 p., що був прийнятий на Синоді, 25 листопада до 2-го грудня 1980 р. і підписаний всіма владиками, а уневажнений листом Папи Івана-Павла II на протест Патріярха Пімена. Дозволю собі зацитувати стосовне місце листа Папи Івана-Павла II, від 24 січня 1981 року:

«…Проте, без будь-якого попереднього консультування хтось дав знати до преси про проекти, що обговорювалися на синоді. Святіший Престол, непохитно залишаючись на позиції, яку він завжди зберігав у відношенні прав українських католиків, шкодує з приводу такого опублікування, яке мало місце ще перед тим, як я сам познайомився з цими документами, але він незабаром повідомив всі нунціятури в країнах, де існують громади українців католиків про те, що ці тексти не були одобрені й тим самим позбавлені будь-якого офіційного характеру. Рівночасно була поставлена вимога не публікувати і не розповсюджувати цих документів. Ні один орган Святішого Престолу не згадав про це…».

Ваша Ексцелєнціє, названі факти, а на жаль, вони не є одинокими, є застрашаючими. Заперечується правду, в ім’я чого? Хіба ж т.зв. «львівський собор» з 1946 р. не був насиллям і ліквідацією УКЦеркви? Якщо так, то як тоді розглядати протест в обороні УКЦеркви Папи Пія XII? Правдою є, що на Західній Україні до 1946 р. не було православ’я, а тим більше московського. На жаль, після 1946 року одинокою офіціяльною Церквою була Російська Православна Церква, яка пограбувала все майно УКЦеркви і сьогодні та ж сама Московська Патріярхія все говорить, що її діється кривда у Західній Україні, а її власні вірні, себто Російської Православної Церкви, заперечують факти Московської Патріярхії, але учасники від ватиканської остполітік, як кардинал Кессіді чи о. Джан Лонґ, цього не приймають до уваги. Отже ні більше, ні менше Московська Патріярхія свідомо говорить і поширює неправду. Для них не існують Божі Заповіді, у яких говориться — украдене, пограбоване належить повернути, а зроблену кривду направити. На жаль, не набагато краща ситуація Римо-католицької Церкви у Польщі супроти УКЦеркви. Римо-католицька Церква після Другої світової війни успадкувала майже всі наші церкви і майно. Церква у Кракові св. Норберта, катедра св. Івана Хрестителя у Перемишлі й багато інших залишились власністю польського косьцьола.

Ваша Ексцелєнціє, виглядає, що для УКЦеркви немає місця, навіть на її власній землі, не дають її рости і розвиватись. Чи маю Вам ще згадувати про претенсії мадярів на Закарпатті чи асиміляцію нашої Церкви у Словаччині? Скажіть, де наша УКЦерква, яка стає з колін, може йти на скаргу…? Слідкуючи за акціями Ватикану на екуменічному відтинку приходжу до висновку, що Ватикан прийняв принцип, що ціль освячує засоби, а це протилежна дорога від спасаючої і мирної ролі Христової Церкви.

Ваша Ексцелєнціє, Ви, як Секретар Стану, є найбільш відповідальною особою за цей стан. Ваша остполітік є катастрофальною і згубною, яка ще до тепер не принесла жадних користей для Христової Церкви, а у багатьох випадках загострила ситуацію, зокрема в Україні. Молю Всевишнього Господа Бога за Вас, Ваша Ексцелєнціє, щоб Вам допоміг побачити не уявну, але фактичну, незаперечну. Божу правду. Не шукайте у Москві й Варшаві розв’язки для Української Церкви і взагалі, бо її там не знайдете. Пробуйте допомагати тим, які справді цієї допомоги потребують, а не тим, які не мають хриятиянської любови, а здійснюють свою шовіністичну імперську політику, прикриваючись ім’ям Христа. Ваша Ексцелєнціє, не шукайте проблем в одружених українських священиках, пробуйте, щоб і римокатолицька Церква таких мала, то напевно Христова Церква буде мати менше проблем і клопотів залишіть у спокою одружених священиків УКЦ, де б вони не були.

Остаюсь з християнською любов’ю Ваш брат у Христі

Микола Галів