Святіший Отче!
З преси нам стало відомо, що Свята Столиця іменувала 4 лютого 1992 р. отця прелата д-ра Володимира Паску єпископом-помічником Митрополита Філядельфійської Архиєпархії Стефана Сулика.
Ця номінація здивувала і затривожила українську католицьку спільноту в США з двох причин.
Поперше: за нашими досить певними відомостями, монс. Паска не був обраний кандидатом на єпископа на попередніх синодах. За наданими повновластями нашому Синодові Вашою Святістю та за діючим східнім канонічним правом, прерогатива подавати кандидатів на іменування належить Синодові української католицької ієрархії. Це право Синоду порушено, і першим його порушив Митрополит Стефан Сулик, односторонньо пропонуючи кандидата на єпископа без згоди Синоду. Це виразне порушення колеґіяльного правління Синоду і підважування автономного правління нашою Церквою. Коли це зробив без всякого обоснування і самочинно сам керівний член Синоду, тоді можна було очікувати, що компетентні чинники Апостольської Столиці звернуть увагу Архиєпископові-Митрополитові, що це зроблено неканонічно і зі шкодою для нашої Східньої Церкви.
Подруге, ми, підписані, маємо застереження щодо самої особи номіната. Отець В. Паска був канцлером бл. пам. Єпископа Ярослава Ґабра в Чікаґо в 1961-71 роках в тому часі, коли в нас проводилася важка боротьба за традиції, обряд і календар в Українській Католицькій Церкві. Саме він був інспіратором тих реформ і змін, які викликали спонтанну реакцію значної частини парафіян. Діяльність тодішнього канцлера о. В. Паски виявилася шкідливою і він своєю впертістю доводив обидві сторони до радикалізму у той час, як пок. Владика Ярослав Ґабро був готовий на розумний компроміс і конструктивне полагодження конфлікту.
Детальні матеріяли і звідомлення про ці справи відомі Священній Конгрегації для Східніх Церков з обидвох сторін. Тому ми дивуємося тим відповідальним чинникам, які, не зважаючи на це, пропонували монс. Паску на пост єпископа помічника.
Ця номінація викликала здивування і затурбовання не лише серед української громади в Чікаґо, але в цілій діяспорі. Доброзичливі і менш доброзичливі критики політики Ватикану супроти нашої Церкви цілком певно використають цю номінацію для нової критики Апостольського Престолу.
Ми не закликаємо до демонстрацій проти цієї номінації, але в сумлінні висловлюємо своє щире переконання й опінію. Номінат — «нон діґнус».
Ми вдоволені, що єпископ-номінат В. Паска не призначений помічником з правами наслідства до Чікаго, бо така номінація могла б привернути сумної пам’яти внутрішню боротьбу у нашій єпархії 1960-х років.
Ми очікуємо, що в майбутньому Святий Апостольський Престіл буде респектувати синодальні права наших Владик і їх колеґіяльну волю щодо номінації єпископів.
Останній крок поважно захитав довір’я українських католиків до Апостольської Столиці, а тим більше до деяких членів власної ієрархії, що не буде легко поправити.
Прохаємо прийняти вислови нашої відданости і глибокої пошани Вашій Святості,
о. мітрат Маріян Бутринський, Настоятель
о. Мирон Панчук, Сотрудник
Любомира Шеремета, Голова Сестрицтва Покрова Пресв. Богородиці
інж. Степан Голяш, Голова Братства св. Андрея
мґр Еміліян Басюк, Голова параф. ради
інж. Григорій Куликівський, секретар параф. ради
проф. Василь Маркусь, Голова Паріярхального Товариства
Пилип Кульчицький, Голова Братства св. Михаїла
