Дня 2-го липня 1974 р. Священна Конгрегація для Східніх Церков, покликуючись на авторитет Папи Павла VI., поновно потоптала старині права і привілеї Нашої Церкви, іменуючи без згоди і відома Нашого Патріярха і Помісного Собору Єпископів, нових «наказних» єпископів.
Сталось це все тільки рік після все-діяспорного вияву волі українського Божого Люду — Жити своїм власним помісним життям — у догматичній злуці з Вселенською Церквою та після такого-ж все-діяспорного проклямування і аклямації їх Блаженства Кир Йосифа Першим Патріярхом Помісної Української Католицької Церкви.
Сталось це після врочистих Богослужб патріярха, та заповідали нову доту в історії нашої Церкви — добу ПОМІСНОСТИ і ПАТРІЯРХАТУ.
І сталось це після VІ-го Помісного Синоду, на якому Ви, Високопреосвященні і Преосвященні Владики, схвалили Конституцію Патріярхального Устрою Помісної Української Католицької Церкви.
Номінації нових наказних єпископів — подібно як два роки тому зловісний лист Секретаря Стану Ватиканської Держави, Кардинала Жана Війо — ставлять Вас Високопреосвященні і Преосвященні Владики перед двома можливостями.
Можливість перша — це заперечити важливість та достовірність всіх Ваших дотеперішніх заяв, всіх Ваших підписів і Вами схвалену Конституцію Патріярхального Устрою П. У. К. Ц. — та піти на коляборацію з владою Ватиканської Держави, що в теперішніх обставинах булоб рівнозначним з посередньою коляборацією Вас всіх з атеїстичною червоною Москвою.
Можливість друга — це почати діяти мужно і гідно разом з Нашим Патріярхом, духовенством, монашеством і мирянством, яке очікує Вашої провідницької дії в дусі постанов Синодів і Конституції. — Це відмовитись від дальшого висвячування наказних номінатів, та не визнати їх членами Ієрархії П.У.К.Ц., звертаючи увагу Святішого Отця Папи Павла VІ-го, що до цього зобов’язує Вас всіх — воля і бажання Богом повіреної Вам пастви і Ваші власні публічні заяви, підписи та ухвали.
Цього очікує від Вас не тільки українська діяспора — але на Вас глядять з надією і тривогою очі наших сестер і братів — дочок і синів Страдниці Церкви-Матері на Рідних Землях.
Сьогодні теж і для мирян остають тільки дві можливості:
Перша — це поворот до стану, що існував перед V-им Синодом.
Друга — це порозуміння і співпраця з Вами наші Владики, коли Ви вирішите стати в обороні прав Нашої Церкви, та всіх наших рідних, які терплять і вмирають за віру в Бога, та за оборону основних людських прав.
Сьогодні ані для Вас, Високопреосвященні і Преосвященні Владики, ані для нас, третьої можливости не має!
Ми — Ваші вірні — чекаємо не тільки на Ваші слова — але і на діла.
Ми чекаємо і молимо Всевишнього, щоб в цих рішальних хвилинах дав Вам силу духа станути в обороні нас усіх, та щоб ми всі ту Вами заповіджену нову добу в історії Нашої Церкви — добу Помісности і Патріярхату — нарешті розпочали! Остаємо з християнським привітом За Крайову Управу Товариства за Патріярхальний Устрій У. К. Ц.
др. Мирослав Навроцький, голова
др. Володимир Процюк, секретар
