Відновлення історичних коренів наших взаємин

Пам’ятник королеві Анні Ярославні, дружині французького короля Анрі і Капе, був поставлений на подвір’ї колишнього абатства Сен Венсен в Санлісі більш як сто років тому. Статуя королеви з милим слов’янським обличчям, довгими косами, з королівським скіпетром і макетом манастиря Сен Венсен, які вона граціозно (тримає в руках — данина романтизму, яким овіяний образ Анни більш відомої у Франції як Анни з Росії (Anne de Russie). Саме такий надпис був до недавнього часу на пам’ятнику київській княжні у Санлісі. Російська імперська, а згодом совєтська, пропаганда широко підтримували міт про «історичну єдність двох великих націй — російської і французької», коли, за висловом віконта де Ке де Сент Емур, автора книги «Анна з Росії» (1896) «один з наших перших королів з династії Капетінгів… зробив королівною Франції московську принцесу» і таким чином, «поклав початок дипломатичному і культурному «російському альянсу». Про те, що за часів онука Юга Капе Росія і Москва ще не існували, а «історичний альянс з Росією» почався тільки наприкінці 19 століття не дуже хвилював ні російський, ні французький загал. Адже й сьогодні, на жаль, для пересічного француза територія між польським і китайським кордонами й досі іменується Росією, а Україна почала входити у свідомість середнього француза ледве після Чорнобильської катастрофи.

Українська громада Франції неодноразово зверталася до адміністрації міста Санліс з проханням змінити надпис на пам’ятнику як історично невірний, але ніхто не хотів прислухатись до пропозицій, які не збігалися з офіційною совєтською пропагандою.

Мер Санлісу, депутат Національних зборів Франції Артюр Деен розповідав, що користуючись перебуванням в Санлісі міністра закордонних справ кол. СССР А. Громико (завзятого мисливця, який любив полювати в розкішному лісі за Санлісом) звернувся до нього з питанням, чи не варто бути ближчим до історичної правди і написати на пам’ятнику «Анна Київська». Відповідь була безапеляційною: «Ні в якому разі. Вона була з Росії». В той час, продовжував мер, не хотілося ускладнювати відносини з Посольством СССР. Тепер — інша справа. Є держава Україна і ми радо відновлюємо історичні корені наших взаємин.

За сприянням Посольства України у Франції Мерія міста та дирекція ліцею Сен Венсен зробили надпис «Анна Київська. Королева Франції. Засновниця манастиря Сен Венсена, 1060». Відомо, що Анна, палко бажаючи появи на світ первістка — королівського спадкоємця — дала обіт побудувати манастир на свої кошти. Коли прийшов на світ син Філіп, перший французький король з візантійським ім’ям (який правив Францією 48 років, тільки на 12 років менше ніж Король-Сонце Людовик XIV), перипетії життя, народження інших дітей, безперервні переїзди королівського двору, війни, які постійно вело королівство не дали змоги Анні відразу виконати обітницю. Тільки після смерти короля, замешкавши в Санлісі, вона знайшла на його передмісті напівзруйновану капличку, присвячену Святому Венсенові, традиційному патронові виноробів, і поклала тут перший камінь церкви та манастиря ордену святого Авґустина. Церква була посвячена у присутності Анни 29 жовтня 1065 року. В архівах Франції є: грамота Анни про заснування манастиря, акти її сина, Філіпа І, який підтвердив королівські привілеї манастирю.

Від церкви і манастиря, заснованого Анною, лишилося кілька стін і сводів. Його перебудовували двічі: у 12 та у 18 столітті. Та дух королеви живе тут, в ліцеї Сен Венсен, який після революції перейняв діяльність манастиря. Директор ліцею Андре Піньоль, історик, щороку присвячує свою першу лекцію Анні Ярославні: «Я закохався в цю королеву і завжди чекав щасливу нагоду, щоб зробити паломництво в її рідне місто». Він з радістю прийняв пропозицію про побратимство з київським ліцеєм ім. Т. Шевченка. В липні 1996 р. під час візити заст. директора київського ліцею Ф. Бойко була підписана Угода про побратимство двох ліцеїв, яка, відроджуючи майже тисячолітні зв’язки, передбачає широкий обмін викладачами, учнями обох ліцеїв, виконання спільних робіт в галузі культури, історії, літератури і багато ін., що сприятиме приязні між українською і французькою молоддю. А. Піньоль запрошений прибути до Києва в листопаді ц.р.

Анна Київська… Ти вийшла з родини Ярослава, могутнього правителя однієї з найбільш розвинутих європейських країн свого часу. Великого Князя, якого називали «тестем Европи» за широкі родинні зв’язки з багатьма країнами, і стала праматір’ю більш як 30 французьких королів та інших європейських суверенів. Це символічно, що нині, в 5-ту річницю незалежности України, ми звертаємося до тебе, яка поклала початок яскравій, багатій, ще не до кінця розкритій історії дипломатичних і культурних зв’язків між Україною і Францією, що почалася з любови і приязні, історії, в якій не має жодної сторінки, яка б розповідала про війни, історії дружби і співробітництва, що творяться і все ширше розбу­довуються сьогодні між Україною і Францією.

AVE Анно!

Тетяна Золозова,
проф. доктор мистецтвознавства

* Передруковано з «Українського Слова», Париж, Франція, число 2795, 1996 р.