Блаженніший Патріярх Іван Мирослав номінував 18 квітня 1985 р. своїм синкелом-заступником Архимандрита Любомира Гузара. Пригадуємо, що о. Любомир Гузар на Надзвичайному Синоді був кандидатом св.п. Патріярха Йосифа на коадьютора. Слід підкреслити, що Блаженніший Патріярх Мирослав побачив у особі Архимандрита Л. Гузара те саме, що Патріярх Йосиф. Архимандрит є фактично тією здібною людиною, яка може серйозно, на рівні й ділово вести важливі справи нашої Церкви, себто може добре допомагати Блаженнішому Мирославові, а у відповідних обставинах його гідно заступати.
До цього треба додати, що значно скоріше Блаженніший Мирослав покликав на свого секретаря о. д-ра Івана Дацька. Знаємо, що обидва — о. Любомир Гузар і о. Іван Дацько були близькими співробітниками св.п. Патріярха Йосифа. Вони так само віддано будуть працювати й допомагати Блаженнішому Мирославові, і в тому буде продовження розвитку нашої Церкви.
Належить підкреслити, що номінації Блаженнішим Патріярхом Мирославом є добрим кроком, за що йому належить признання і подяка. Це є до певної міри добра спроба, щоб наша Церква мала свої права по той і цей бік залізної завіси. Це тим більше нам зараз потрібно, бо йде наступ з різних сторін, навіть і з тієї, з якої ніколи не сподівались.
Це також переконує нас, що Блаженніший Мирослав скористав також із послуг Львівського Крилосу, який після смерти Патріярха Йосифа запропонував Блаженнішому Мирославові свою повну піддержку і співпрацю. Це також підкреслює факт про ділові, а разом дружні відносини з усіма отцями у Римі, що належали до близького оточення Патріярха Йосифа. Ці вияви Блаженнішого Мирослава треба високо цінити, бо вони самі говорять за себе.
Без найменшого сумніву Патріярх Мирослав потребує щирої співпраці всього українського єпископату, священиків та повної моральної і матеріяльної підтримки від всього мирянства, а зокрема зорганізованого мирянства. Ми повинні мати на увазі (і то всі, себто єпископи, священики і миряни), що Блаженніший Мирослав є офіційним головою нашої Церкви на базі «території душ», яка є куди важливіша за всякі інші території. Адже території душ не визначують жодні кодекси чи канони, тільки кожний зокрема і всі разом, тому Блаженнішому Мирославові належить наш послух і всестороння піддержка.
Обидвом нашим номінатам — Архимандритові Любомирові Гузареві і о. крилошанинові Іванові Дацькові бажаємо багато успіхів у нелегкій праці для добра нашої Церкви й українського народу.
