Вітаємо Блаженнішого Митрополита Мстислава з його 40-річчям єпископської хіротонії

Нам приємно долучитись до великого вінка поздоровлень і привітати Митрополита Української Православної Церкви Блаженнішого Мстислава з його винятковим і радісним ювілеєм 40-річчя єпископської хіротонії та висловити наші найщиріші побажання. Ось цим бажаємо виявити, що й ми, українці-католики, радіємо особливим і радісним ювілеєм Блаженнішого Митрополита Мстислава та складаємо наші найщиріші поздоровлення. Просимо Всевишнього Господа Бога, щоб нагородив Вас, Блаженніший Митрополите, кріпким здоров’ям і многоліттям, щоб Ви могли і далі успішно провадити працю у Божому Винограднику, на славу Божу і добро нашої Церкви та українського народу.

Ювілей — це нагода для підкреслення округлої дати в житті людини та з приводу цього відмітити все важливіше, що вона на протязі того часу зробила для громади, Церкви чи держави. Це своєрідний підсумок життєвого шляху.

Якщо ж ідеться про ювілей 40-річчя, то разом з тим слід підкреслити, що він має особливе й виняткове значення, а зокрема коли ж ідеться про духовних осіб. Ювілей 40-річчя має глибоке релігійно-символічне значення. Коли глянути в історію Старого Завіту, то ми побачимо, що число 40 мало свою символіку. Знаємо, що говориться про похід ізраїльського народу до обіцяної землі під проводом біблійного. Мойсея, який тривав 40 років. Там же також читаємо, що потоп тривав 40 днів. Мойсей постив сорок днів перед одержанням 10 Божих Заповідей.

Коли ж взяти до уваги Новий Завіт, то тут ми побачимо також число сорок. Йосиф і Марія принесли дитя — Ісуса — до святині на сороковий день. Також можна згадати 40-денний піст Ісуса в пустелі, 40 днів перебував Ісус на землі після воскресіння. Можна було б ще більше наводити фактів, але і цих вистачає, щоб побачити, що число 40 має глибоку символіку й значення у релігійно-церковному житті.

В нашому, українському обряді ми також маємо моменти, в яких наголошується це число. Після народження дитини на сороковий день приносять її до церкви. В сороковий день згадуємо померлого після смерти.

З вищевказаного випливає, що ювілей 40-річчя з церковно-релігійного погляду не є припадковим і має глибоке символічне значення, а тим більше ювілей 40-річчя єпископської хіротонії, що його відзначає наш Дорогий Блаженніший Митрополит Мстислав на свойому 84 році життя. Треба підкреслити, що не багатьом ієрархам є дана така виняткова нагода. Ми мали нагоду пережити ювілей 40-річчя єпископської хіротонії в 1979 році нашого Патріярха Йосифа.

Можна сказати, що ювілей 40-річчя єпископської хіротонії, це велика Божа ласка, якою Господь нагороджує не багатьох. З нагоди ювілею, себто 40-річної перспективи, можна хоч у загальному підсумувати не легкий життєвий шлях Блаженнішого Митрополита Мстислава.

Треба підкреслити й наголосити, що Владика Мстислав належить до виняткових осіб в українському житті, а зокрема житті Української Православної Церкви в її останніх десятиріччях. Винятковість Блаженнішого Мстислава в його неперевершеному організаційному динамізмі у розвитку УПЦеркви. Останніх кільканадцять років та й ще перед тим Українська Православна Церква поза межами батьківщини розвивалась під сильним впливом Блаженнішого Мстислава, він надав їй живучости, динамізму і чітко виразного, окремішнього національного обличчя. Ні більше, ні менше на розвитку УПЦеркви позначився сильний і виразний дух Блаженнішого Мстислава. Блаженніший Мстислав належить до тих рідкісних осіб, що уміють поєднувати багато розбіжних питань та спрямовувати їх в одне загальне русло, з чого може бути тільки користь для Церкви. Так, Блаженніший Мстислав належить до рідкісних осіб у релігійно-церковному й загально-українському житті.

Спробуймо хоч в загальних рамках запізнатись з біографічними даними Дорогого Ювілята. Світське ім’я Ювілята було Степан Скрипник. Він народився 10 квітня 1898 року в Полтаві, у старокозацькій родині. Його мати походила з родини Петлюрів, себто вона була рідною сестрою отамана Симона Петлюри. Батьки Степана дали йому дбайливе родинне виховання. Середню освіту закінчив у Полтаві. Воєнні роки перервали його дальші студії. У визвольних змаганнях українського народу Ювілят бере активну участь як старшина Армії У HP. Не доводиться тут говорити про той хресний шлях, що його довелось пережити Степанові Скрипникові. У післявоєнні роки він залишається жити у Польщі. Там він закінчує високу освіту. З 1930 р. до 1939 р. був послом до польського сойму, де виступав в обороні Української Православної Церкви та був єдиним з українських послів Волині, що підписав пропозицію Української Парляментарної Репрезентації про автономію для українських земель у Польщі. В 1942 році у Києві був хіротонізований на єп. Переяславського в Києві. Як єпископ проводить на окупованих німцями теренах жваву працю, їздить по селах і організовує церковно-релігійне життя. На початку жовтня 1942 р. єп. Мстислав взяв участь у тайному соборі єпископів УАПЦ, що відбувся в Луцьку, під головуванням митроп. Ніканора. З доручення цього собору Владика Мстислав відвідав Почаївську Лавру з метою переконати митроп. Олексія, щоб він приєднався до всіх єпископів і створити єдину в Україні Українську Автокефальну Православну Церкву, що він і зробив. Коли про це довідалися німці, вони вплинули на митроп. Олексія, і він свій підпис відтягнув. Незабаром після цього, 14 жовтня 1942 p., німецьке гестапо арештувало Владику Мстислава в місті Рівному, а згодом перевезло його до Чернігова. Там же він пробув до відступу німців з-під Сталінґраду. Владику Мстислава німці привезли до Києва і тут його конфінували. Ґестапо йому заборонило відправляти Служби Божі й проповідувати. Приятелі Владики Мстислава допомогли йому покинути Київ, і спочатку він жив у Варшаві, а згодом у Кракові. Владика Мстислав на доручення митроп. Полікарпа приступив до організації евакуації українських священиків та їх родин на Захід. У червні 1944 року Владика Мстислав перебував у Братіславі, на Словаччині. Звичайно, тут не прийшлось довго бути, бо треба було дальше прямувати на Захід. І так в жовтні 1944 року, завдяки енергійним старанням Владики Мстислава, група українців в числі 700 осіб, в тому 12 українських православних єпископів, 120 православних і 30 греко-католицьких українських священиків вирушила дальше на Захід. По довгих перешкодах вони поселились в Бад Кіссінґен, в Західній Німеччині.

В 1946 році Владика Мстислав був запрошений очолити Українську Православну Церкву в Канаді. Згодом Владика Мстислав переїжджає до США і тут розгортає широку і вагому працю для Української Православної Церкви. Завдяки його організаційним здібностям, особистій працьовитості й дбайливості постає окремий осередок Української Православної Церкви в Бавнд Бруку, Нью-Джерзі. Тут же воздвигнено величаву «Церкву-Пам’ятник», закладено український цвинтар, а згодом його поширено. Основано Духовну Семінарію Св. Софії, розбудовано видавничу діяльність, приміщено Український музей, а в останньому часі побудовано Дім Культури. Це в загальному дуже цінний культурний осередок Української Православної Церкви. Тамже і знаходиться митрополича консисторія.

Ми зробили тільки побіжний огляд, а за цим стоїть довголітня і віддана праця і старання нашого Дорогого Ювілята, Блаженнішого Митрополита Мстислава. Якщо взяти до уваги саме видавництво, в якому видано цілу низку цінних праць з релігійно-церковної проблематики, то це вже велике і неоціненне досягнення. Теж саме можна говорити про музей, в якому зберігаються цінні історичного значення експонати. В цьому ж осередку є також багата українська бібліотека. Безперечно перед культурним осередком у Бавнд Бруку є ще можливості розвитку й росту.

Слід також згадати проведену Ювілятом вагому працю в площині організації релігійно-церковного життя та успішні заходи для об’єднання всіх Українських Православних Церков. Дорогий Ювілят також цікавився й брав участь у нашому культурно-громадському житті. Знаходив велике зрозуміння до екуменічного руху. Він — прихильник зближення християнських Церков і з цією метою був безпосереднім обсерватором на Вселенському Соборі Ватиканському II. Треба підкреслити, що за це Владиці Мстиславові робилися критичні закиди, але він мав відвагу боронити те, в що він вірить, і він свою позицію гідно витримав.

Треба також підкреслити, що Блаженніший Митрополит Мстислав провів справді незрівнянно велику працю. Звичайно, можна твердити, що Українська Православна Церква була б існувала і без нього, але вона не могла б досягти такого рівня, до якого допровадив її Дорогий Ювілят, Блаженніший Мстислав.

Владика Мстислав надав У П Церкві динаміки й життя. Відданий вклад і праця для УП Церкви Владикою Мстиславом викликає подивугідність, за що йому належить признання і щира подяка.

Блаженніший Владико, ще раз бажаємо Вам кріпкого здоров’я й дальших успіхів у Вашій творчій праці на славу Божу і добро УПЦеркви та українського народу.

М. Галів

Leave a Reply

Your email address will not be published. Required fields are marked *

You may use these HTML tags and attributes: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <strike> <strong>