Почуваємось до милого обов’язку привітати Владику Івана Марґітича з сімдесятп’ятьліттям, яке йому сповнилось 4 лютого 1996 року. Владика Іван Марґітич пройшов нелегкий шлях страдника за Українську Католицьку Церкву.
Після закінчення семінарії в Ужгороді у 1946 році прийняв священичі свячення, які довершив Владика Теодор Ромжа, якого згодом замордувало більшовицьке НКВД. Отець Іван Марґітич за свою священичу працю був арештований і засуджений на 25 років ув’язнення. З Сибіру дозволили о. Іванові повернутись до рідного села Великої Чингави (сьогодні Боржавське). Тут, себто у своєму селі, о. Іван працював у колгоспі, а вечорами потайки виконував свою душпастирську працю. На жаль, більшовицька влада його безперебійно переслідувала і в 60-тих роках знову його арештувала.
Отець Іван ніколи не переставав проводити душпастирської праці, як тільки була для цього нагода, не зважаючи на ризико. У 1987 р. Патріярх Мирослав-Іван призначив його єпископом, а у 1991 році Папа Іван-Павло II наділив його функцією єпископа-помічника для Мукачівсько-Ужгородської Епархії. На жаль, обставини склались такі, що Владика Марґітич і надалі залишився жити в своєму селі Боржавське і виконує з честю та відданістю покладені на нього владичі обов’язки. Владика Іван бере жваву участь у релігійно-церковному житті, виступає з доповідями на конференціях та інших релігійних зустрічах. Мужно обороняє права нашої УКЦеркви і змагає за те, щоб Мукачівско-Ужгородська Епархія була приналежна до Києво-Галицької Митрополії. Владика Марґітич провів і дальше проводить на цьому відтинку вагому працю, за що йому належить висловити вдячність і признання. Хай Всевишній Господь благословить його щиру і віддану працю га нагородить довгим життям і кріпким здоров’ям, щоб ще міг дальше успішно працювати для добра нашої Церкви і народу та на славу Божу. Водночас вітаємо з ім’янинами, днем різдва св. Івана Хрестителя та бажаємо всього добра. Щасти Вам Боже, Владико Іване!
Редакція
