Свіжий номер

1(501)2024

Час ставати сильнішими

Стати автором

Вітаємо владику Ізидора Борецького з ювілеями

Долучуємось до великого вінка ювілейних привітань і вітаємо від редакції журнала «Патріярхат» Преосвященнішого Владику Ізидора, Епарха Торонтської єпархії, з нагоди 55-ліття священства і 45-ліття владицтва. Широка торонтська українська громада відзначила ці ювілейні дати Владики Ізидора величавим і багатолюдним бенкетом, що відбувся 13 червня 1993 р.

Це був наявний вияв вдячности широкої української громади, що вона високо цінить віддану, з посвятою працю свого Владики для добра української Торонтської єпархії й УКЦеркви.

Не збираємось тут описувати перебіг бенкету, ані не будемо тут писати багатокольоритної біографії Владики Ізидора. Тут бажаємо тільки підкреслити й наголосити деякі виняткові особливості Ювілята.

Владика Ізидор є винятковою індивідуальністю у нашому українському релігійно-церковному і національному житті. Він був і є справжнім українським Владикою у нашій Церкві. Він мав відвагу це своє становище, як Владика, гідно і достойно, на основі Божих і людських законів, оборонити. Без найменшого сумніву, це особливий і дуже важливий фактор, себто бути самим собою. Знаємо, що таких серед наших українських владик багато не було.

Владика Ізидор категорично відмовився бути у ролі послушного ватиканського адміністратора. Високо шанував і шанує Апостольську Столицю на чолі з папою, але має відвагу відкинути їх неправильні рішення чи вимоги, а зокрема коли вони не йдуть на користь нашої Церкви і тим самим є кривдячі для неї. Був час, коли ватиканські чинники вимагали від Владики Ізидора, щоб він не поминав, ще коли жив Блаженніший Йосиф, його патріярхом.

На це Владика Ізидор відповів — «Моє сумління не дозволяє мені не поминати Блаженнішого Йосифа Патріярхом». Владика Ізидор після смерти Патріярха Йосифа поминав і дальше поминає патріярхом Блаженнішого Мирослава-Івана. Для Владики Ізидора спільне проголошення у базилиці св. Петра у Римі у 1975 році Блаженнішого Йосифа патріярхом стало законом. На жаль, не всі наші владики так це сприйняли…

Ватиканським експертам не сподобався Владика Ізидор, і вони попробували вже тому п’ять років замінити його на пості Торонтського Епарха, але це їм не вийшло, бо Владика Ізидор рішуче відмовився. На останньому Синоді, що відбувся у травні 1992 року у Львові, попросив, щоб йому дати єпископа-помічника. Синод пропозицію Владики Ізидора прийняв. Біда в тому, що Синод УКЦеркви, який повинен вибирати єпископів і тільки про це повідомляти Апостольську Столицю, не користається своїм правом. Без відома Синоду і без відома Владики Ізидора Ватикан призначив для Торонтської єпархії не єпископа-помічника, але Апостольського Адміністратора о. Романа Даниляка. До речі, Апостольського Адміністратора наставляється тоді, коли існуючий єпископ чимось прогрішився чи єпархія знаходиться у поганому стані. Торонтська єпархія у такій ситуації не була і не є.

Владика Ізидор з повним респектом і пошаною до Апостольської Столиці відкинув кривдячу пропозицію. Дивним видається, що о. Роман Даниляк прийняв цю пропозицію, будучи довголітнім канцлером Владики Ізидора. На жаль, Ватикан це зробив без відчуття. Ватиканської номінації не підтримала подавляюча більшість священиків Торонтської єпархії, а тим самим повністю піддержали свого Владику Ізидора миряни. На великі просьби священиків і мирян Ватикан не відмінив свого рішення. Ватикан тут не пішов згідно з церковними законами. Владика Ізидор прийшов до переконання, що свої права треба обстоювати, а не просити. Це повинен взяти до уваги Синод нашої Церкви на чолі з Патріярхом Мирославом-Іваном і більше не просити, але користатись правами, які нашій Церкві законно належать. Сьогоднішня відповідь Ватикану на вимоги чи прохання нашої Церкви чи пояснення Апостольського Нунція Антоніо Франко виглядають вже на казку для дітей.

Владика Ізидор дальше залишився Епархом Торонтської єпархії. Призначив низку священиків з відповідними призначеннями для керування єпархією.

Владика Ізидор дальше активно діє як Епарх, призначивши генерального вікарія о. мітр. Івана Татарина, канцлера о. мітр. Романа Ганкевича і покликавши до життя Фінансову Раду і Епархіяльних Консульторів-дорадників.

На жаль, цього факту не взяв до уваги новоіменований Апостольський Адміністратор о. Роман Даниляк і дальше займається доносами, погрожує деяким священикам судом і страшить суспендами. Отець Р. Даниляк вибрав не той шлях, він вибрав шлях володіти, а не послужити, бути справжнім добрячим душпастирем. Всі ми земні люди, маємо свої слабості, але Господь Бог дав нам можливість з них піднестись. Ці можливості, як смертна людина також має, навіть з мітрою на голові, о. Роман Даниляк. Було б добре, якщо б він з цього скористався і примирився з своїми братами-душпастирями, мирянами, а в першу чергу з своїм добрячим Владикою Ізидором, якого був довгі роки канцлером.

Ювілятові, Владиці Ізидорові бажаємо кріпкого здоров’я, довгого життя, щоб міг дальше успішно працювати для добра своєї єпархії, УКЦеркви, добра українського народу і на славу Божу.

Редакція

Поділитися: