Владика Ніль Саварин передає пропам’ятні таблиці для архіву музею

В суботу, 31 березня, о год. 3.30 пополудні відбулася в Українському Архіві-Музею небуденна подія. Варто написати про неї в часописі та в той спосіб повідомити про неї й загал української громади не тільки тут в Едмонтоні, але й у широкому світі.

Ентузіяст патріяршого руху Української Помісної Католицької Церкви д-р Р. Смик подарував Архівові-Музеєві в Едмонтоні 8 пропам’ятних таблиць, в поштових значках на пошану їх Блаженства Патріярха Йосифа, які в окремих аркушах таких же значків з підписом Патріярха Йосифа та в ковертах з урядовими штампілями поштових урядів декілька держав у вільному світі закріплюють для майбутності діяльність Глави УПКЦеркви їх Блаженства Патріярха Йосифа та його поїздки — відвідини вірних у поодиноких краях вільного світу.

Треба сказати, що насьогодні тільки три музеї мають такі пропам’ятні таблиці, а це музей УКУніверситету ім. св. Климентія Папи в Римі, парафіяльний музей собору свв. Володимира й Ольги в Чікаґо та тепер Архів-Музей в Едмонтоні.

Подія ця вартувала окремої уваги, тому то і відбулася вона не тільки в прияві Управи Архіву-Музею, але й в прияві Преосвященного Владики Ніля, що з о. канцлером М. Сопуляком та о. крилош. В. Тарнавським прибув в той час до Архіву-Музею,щоб в імені шановного жертводавця вручити дарунок директорові Архіву-Музею п. Гр. Йопикові.

Привітавши Владику Ніля, обох вище названих священиків та приявних громадян, інж. М. Когут — управитель Архіву-Музею в короткому слові з’ясував обставину хвилини, що відбувалася. Підкресливши значення для української культури праці Архіву-Музею, він висловив радість з приводу дарунку д-ра Р. Смика, його шкільного товариша ще зі станиславівської гімназії. При цьому підкреслив промовець, що фундатор цих пропам’ятних таблиць є відомим меценатом української культури. Обставина ж, що цей дарунок передасть Архівові-Музеєві Владика Ніль теж багатомовна. Чейже відомо всім, що наш Преосвященний Владика Ніль є здецидованим приклонником і патріяршого руху в нашій Помісній Церкві і відданим єпископом свого Патріярха Йосифа.

Зчерги забрав слово Владика Ніль. Почав його Преосвященний цитатою св. Письма: «Блаженні ваші очі, що бачать, і ваші уші, що чують. Бо кажу вам, що багато пророків і праведників бажали бачити те, що ви бачите і не бачили; чути те, що ви чуєте і не чули». (Мт. 13:16). Владика сказав, що приявні є свідками особливішого моменту — передання 8 пропам’ятних таблиць, зв’язаних з патріяршими відвідинами їх Блаженства Йосифа вірних УПКЦеркви у вільному світі. Про ці таблиці подбав визначний член УПКЦеркви і ентузіяст патріяршого руху д-р Р. Смик із США.

Владика продовжував: «років тому 16 блискавою облетіла була вільний світ вістка, що Блаженніший Йосиф Києво-галицький митрополит є на авдієнції у Папи Івана XXIII. Ця вістка в перших хвилинах була така неймовірна, що заскочила всіх. А все таки вона була правдива».

Звернім увагу на інший момент, говорив Владика Ніль. «Цілими віками у летаргічному сні дрімало Верховне Архиєпископство Києво-Галицької Митрополії. Ніхто не знав яке її правне становище. Щойно II Ватиканський Собор офіціяльно проголосив, що Києво-Галицькі Митрополити посідають патріярхорівні права. По даті 23 грудня 1963 р. єдиний Блаженніший Йосиф — Глава УПКЦеркви у цілій Католицькій Церкві має ці права».

В дальших словах Владика Ніль звернув увагу, що ці два моменти не одинокі, що на них треба звернути увагу, мовляв вони надзвичайні, несподівані, унікальні в собі, 25 січня 1965 р. покійний Папа Павло VІ наділив гідністю кардинала їх Блаженство Йосифа. Це нечуване, щоб син недержавної нації одержав таку гідність. За Геройську вірність Петровій Скалі Глава нашої Церкви цю гідність одержав.

А хоч би згадати архиєрейські відвідини Патріярха Йосифа вірних у вільному світі. Чи це не знак окремого Божого Провидіння над ним? Вісімнадцять літ карався Глава нашої Церкви на каторзі Сибіру в тундрах, тайґах і халугах. Господь зберіг його для нашої Церкви і для над її дітей. І ось сповнилось неімовірне — засуджений на досмертну тюрму, понижуваний в’язничними наставниками, катований і переслідуваний, вільною людиною явився тут між своїми духовними дітьми і їх відвідував на місцях поселення. На міжнародніх летовищах вітали Блаженнішого Патріярха Йосифа не тільки наші Владики, священики, монахині, та вір­ні, але бувало і представники державної влади з військовими орхестрами. Високі державні достойники та військовики уважали собі за честь віддати пошану їх Блаженству.

Ніхто з нас не знає, що скриває в собі найближча будучина. Навіть ангели на небі не знають її за словами Христа Спасителя. Але по дотеперішніх подіях зв’язаних із життям їх Блаженства Патріярха Йосифа та з його многогранною діяльністю всі знаки на небі і на землі вказують, що ще за наших днів стануться події, що впровадять в подив усіх — продовжував говорити Владика.

Принагідно отут вичислене — це прямо все неймовірне було, а є дійсністю, Воно здійснилося за останніх 16 років зв’язаних з дорогою нам особою їх Блаженства Йосифа. Немає сумніву, що будемо свідками ще одної події — здійснення рівнопатріярших прав їх Блаженства Йосифа у визнанні Христовою Церквою Українського Патріярхату.

І тому, кінчив Владика Ніль своє знаменне слово, євангельські слова, наведені на початку є дослівні, бо справді «Блаженні наші очі, що бачать і вуха, що чують». Мені є особливіша приємність — говорив Владика Ніль — передати від д-ра Романа Смика з Америки, ентузіяста патріяршого руху, оці таблиці на власність Архівові-Музеєві. Ці таблиці будуть повсякчасно свідками нашої любови і пошани до Патріярха Йосифа.

Прийнявши з рук Владики таблиці, голова Архіву Музею п. Гр. Йопик подякував Владиці за його участь у цій події передання цінного дарунку. Він незвичайно теплими словами згадав мецената д-ра Р. Смика, який тому рік побував тут в Архіві-Музею при нагоді виставки творів Богдана Лепкого, а тепер безнастанно має в пам’яті наш Архів-Музей і час до часу, як ось тепер, звертає на нього свою таку знаменну увагу. Подякував директор Йопик о. митратові М. Сопулякові за його сердечну поставу до потреб Архіву-Музею та кожночасне місце в тижневику «Українські Вісті». Він теж подякував о. крилош. В. Тарнавському за доручення дарунку з Америки та його зрозуміння справи збереження рідної культури. Накінець подякував п. Йопик і всім приявним за участь у святочній хвилині передання пропам’ятних таблиць. Вони пишатись будуть на стінах нашої установи та будуть свідками подій, які збувалися за наших днів, закінчив своє слово директор Архіву-Музею.

Leave a Reply

Your email address will not be published. Required fields are marked *

You may use these HTML tags and attributes: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <strike> <strong>