Філософія сучасного літургійного тексту, його перекладу, як і цілого християнського свідчення, позначена зміщенням акценту з Бога на людину. Церкви втрачають відчуття того, що їхнім центром – джерелом і вершиною – є саме Бог. Більшість того, що нині робиться, є зниженням планки, яку мала б перескочити людина, щоби наблизитися до Бога. Ми намагаємося мінімізувати Бога, зробити Його максимально людським, забуваючи, що Він уже Сам це зробив і навіть пішов далі. Спустився до нас у Воплоченні, але й поставив декілька планок: Воскресіння, Вознесіння, Праворучсидіння, Зновупришестя. Це розуміли Отці, коли писали свої твори високою мовою. Не мовою середньостатистичного користувача, а мовою служителя Слова. Це розуміли Отці, коли творили складні для розуміння літургійні тексти, але такі, що спонукають до зростання й поглиблення віри. Це розуміли Отці, коли креслили літургійну архітектуру, обряди, святі речі, використовуючи не плиткий мінімалізм, а повноту мистецького дару Духу Христа.
Повністю статтю читайте в паперовому або електронному варіанті журналу.
