…Нам було легше проводити літургійну реформу, бо Маронітська Церква не має поділу на православну і католицьку. Що стосується вашого випадку, то ви завжди мусите зважати на православні гілки київського християнства. Орієнтирами для нас були модернізація літургійного життя та сирійська традиція, а тому питання стояло, як оновити молитовне життя нашої Церкви, залишаючись у притаманній нам традиції. То був довгий шлях: спочатку компетентні знавці літургії, знавці давньої сирійської мови, поети, музикознавці, богослови створювали певну текстуальну базу, а згодом її впроваджував у життя синод. В підсумку наша літургія отримала нову форму, яка є творчим і уважним розвитком традиції. Літургію тепер звершують різними мовами всюди, де є наші люди.
Свіжий номер
4(498)2023
- Колонка редактора Володимир Мороз
- Лік від корупції – солідарність Андрій Костюк
- Південний форпост «Карітасу» УГКЦ Світлана Бабинська
- Церква дружня до дитини Наталя Тарновська
- Роздуми про Церкву в Америці (2) д-р Андрій Сороковський
- «Ваш ґород Ґлупов невідступно з вами…»: російські ідентичності у дзеркалі сучасної українсько-російської війни д-рка Тетяна Євсєєва
- Свій серед своїх Христина Дорожовець
- Боже, милостивий будь мені, грішному. Спогад-оповідання Михайло Носа
- Володимир Антонович, Галичина і Греко-Католицька Церква. д-р. Ігор Чорновол
- На шляху до зрілої віри і здорової духовності Тарас Байцар
- Чому небо не падає?