Виступ, 7 січня 1979 р. Папи Івана Павла II не можна пройти мовчки, бо він є знаменний рішучістю і визначальний на порозі його понтифікату. Тут не може бути мови про якусь половинчастість, про вигоди, чи невигоди, бо Папа ясно й виразно поставив питання, що діялогу з дияволом Христос не провадив і Христова Церква не сміє цього робити. Папа Іван Павло II засуджуючи марксизм виразно зайняв становище і показав яким шляхом він буде провадити Вселенський Корабель Христової Церкви, але вкрадається маленьке «але».
На іншому місці друкуємо статтю відомого католицького діяча, президента «Товариства Оборони Традицій, Родини і Власности у Бразилії проф. Плініо Корреа де Олівейра в якій автор поставив низку питань у відношенні до новообраного Папи Івана Павла II, а найголовніше, яка була його постава до марксо-комунізму та атеїзму? Виступ Папи з 7 січня 1978 р. під тим оглядом може до деякої міри заспокоїти професора де Олівейра й багатьох інших, що він не думає вести жадного діялогу з марксо-комунізмом. Це один з перших і напевно не останніх рішучих кроків в тому відношенні Папи Івана Павла II. Нажаль, виринає маленьке «але», чи це становище відноситься до всієї Вселенської Церкви, чи тільки пов’язане з Польщею та відносинами в Польщі? Бо виглядає, що це що сталося має безпосередне пов’язання з Польщею!
Папа заявив, що Христова Церква, яку зараз очолює бореться за свободу релігії в цілому світі, без винятку. Сьогодні релігія найбільше переслідувана у комуністичному світі, а зокрема у більшовицькій дійсности. Мало цього там навіть т. зв. Російська Православна Церква впряглась в комуністично-атеїстичний віз і виконує, як прикро сказати, диявольську роботу. Ці церковні «достойники», що є кремлівськими вислужниками беруть участь в різних християнських з’їздах, конференціях, нарадах тільки для того, щоби закривати дійсне обличчя СССР. Можна тільки тут нагадати, як свого часу на світовій нараді ради церков у Нейробі, церковні «достойники» безбожної Москви сторпедували резолюцію в якій нічого надзвичайного не було, тільки стверджувалось, що в СССР існує переслідування релігії. Резолюцію було відкинено і змінено. Нажаль, це сталось не перший й, мабуть не останній раз.
Треба дякувати Богу і радіти, що на престолі св. Петра засіла людина, яка має відвагу і вже засудила марксизм, який руйнує народи й цілі суспільства. Того ж самого 7 січня Папа Іван Павло II, в Сикстинській каплиці відправив Службу Божу у польській мові, яку за його дорученням передано по радіо до Польщі. Власне цією Службою Божою було започатковано ватиканським радіо щотижневі передачі до Польщі. Це знову другий відважний крок, але ж це має виключно пов’язання з Польщею, а що з іншими? Чи це вказує на те, що Папа Іван Павло ІІ буде справді боротись за свободу релігії в цілому світі різними шляхами і буде старатись, щоби слово Боже, яке має незрівняну силу доходило і до тих, яким забороняють слухати, вірити, публично молитись і хвалити Бога? В поставі Папи видно, що не може бути жадного подружжя марксо-більшовизму з Христовою Церквою. Здається, що період «медових» днів, періоду Касаролі за понтифікату Папи Павла VI, з приводу яких тяжко потерпіла наша Церква у вільному світі й в Україні, безповоротньо проминув? Нажаль, під час цих «медових» днів, Вселенська Церква нічого не то що не скористала, але багато втратила. Сподівання, що Москва стане католицькою, це фантазії які ніколи не сповняться. Треба сподіватись, що вже до деякої міри закінчилось митарство нашої Помісної УКЦеркви, що прийде до стабілізації і зрозуміння, чого, нажаль не було в останніх десяти роках.
Сподіємось, що будуть привернені старі права нашій Церкві, які були потверджені Вселенським Собором Ватиканським II. Такого звороту можна сподіватись. В цьому нас переконує також авдієнція Владик, колись одної нашої Церкви закарпатців на чолі з митрополитом Ст. Коціском у Папи Івана II, який їм пригадав, що вони прийшли з порівняльно молодої держави — США, але їхня віра має свою майже тисяч літню історію і на закінчення звернувся до них в їх рідній мові — по-українськи. Цей епізод є багато мовний. Про цей факт була інформація у попередньому числі журнала в англійській частині. Це говорить про те, що правдоподібно Папа Іван Павло ІІ не буде змагати до нівеляції всіх помісних церков, а навпаки до задержання їх окремих властивостей, бо в різноманітности є вся краса вселенської одности Христової Церкви.
Це гарно, що Папа Іван II започаткував радіо передачі у польській мові до Польщі, себто до своєї батьківщини. Ми ставимо собі питання, а чи Папа Іван Павло II думає й про інших, які не менше терплять від комуністичного, більшовицького атеїзму, як литовці, українці, грузини, білоруси й інші? Треба сподіватись, що Папа Іван Павло II про них не забуде?
Ми сильно віримо, що Папа Іван Павло II поставиться до нашої Церкви з батьківським зрозумінням. Сподіємось, що він не буде практикувати й продовжувати «остполітік», що її провадив за Папи Павла VI Карасолі. Що в кінці не буде практикувати тих самих метод, що їх дотепер практикувала Священна Конгрегація для Східніх Церков? Ідеться конкретно про нові номінації на єпископів й митрополита. Ми віримо, що Папа Іван Павло в цій ситуації номінації на єпископів і митрополита узгіднить з головою нашої Церкви Патріярхом Йосифом. Просимо Всевишнього Господа Бога, щоби нас наша віра у батьківське трактування Папи Івана Павла II не завела, бо це для нас було б великим розчаруванням. Маймо всі терпеливість і просім і молім Всевишнього Господа, щоби нам в цьому кризовому часі допоміг, а що найголовніше, щоби нас не опускав. Недалекий той час коли ми побачимо якими шляхами Папа Іван Павло II думає прямувати. Бо покищо, все що дотепер сталося все ще має пов’язання і відноситься до Польщі, це є зовсім зрозуміле — тут є чисто кровний сантимент, але чи виявиться цей сам сантимент по відношенні всієї Вселенської Христової Церкви, це покаже недалеке майбутнє. Ми хочемо вірити, що він буде такий самий до всіх членів Вселенської Христової Церкви.
