У Святому Письмі подана велика кількість історій, дотичних до еміграції. Однак на прикладі згаданих трьох епізодів можемо побачити причини еміграції, які виходять за рамки та не пов’язані зі звичним уявленням шукати там, де краще. Бо не Авраам приймає рішення, а Господь Бог виводить його «з землі, з рідні, і з дому батька» і веде його в інший «край», що покаже йому (Пор. Бут. 12, 1). Емігруючи, Авраам вірний Богові та сповняє його волю. Так само в історії з Йосифом: не він приймає рішення, а його брати, продаючи його купцям до Єгипту. У тій драматичній ситуації Йосиф може прийняти для себе лиш одне рішення – бути вірним Богові та сповняти Його волю. І Господь ніколи не залишав його. Та навіть рішення патріарха Якова з синами переселитися до Єгипту не було виключно їхнім особистим рішенням. Це рішення входило у плани Божі щодо вибраного народу та опіки над ним. Також святий Йосиф не сам приймає рішення втікати до Єгипту, в чужий край, а ангел Божий дає йому вказівки, як він має діяти. І той, будучи вірним Богові, сповняє Його волю втікаючи-емігруючи до Єгипту. Кожен персонаж цих історій, перебуваючи на чужині, пам’ятає про те, хто він є чи ким він є. Авраам знає, бо він вибраний, покликаний, має угоду з Богом і знає про те, що Бог завжди дотримується своїх обіцянок. Йосиф, перенісши драму ненависті та продаж у рабство братами, опинившись серед чужих людей, знає, хто він є. Будучи приналежним до вибраного народу, він зберігає віру в Бога, поводиться праведно, завдяки чому долає жорстокі реалії чужини-еміграції. Йосиф і Марія знали, хто вони є, своє походження, тому, перебуваючи на чужині, могли вберегти себе та Ісуса від асиміляції.
Повністю статтю можна прочитати у паперовій версії журналу.
