Його Святість Патріярх Йосиф І відбув окремі зустрічі із групами, священиками, членами Ради Українського Патріярхального Світового Об’єднання за Єдність Церкви й Народу, та групами паломників з Бельгії, Англії, Німеччини, ЗСА, Канади та одну загальну на прощання. На цих зустрічах і на зустрічах під час спільних обідів в патріяршому дворі при парохії Матері Божої Жировицької, Його Святість Отець Йосиф виразно говорив: «Чи хто цього хоче чи ні, чи це комусь подобається чи не подобається, ми, українці, маємо патріярхат». «Патріярхат, це не є справа кард. Сліпого, це справа українського народу. А проте є й такі, що кплять собі з патріярхату. Це такі українці, як я китаєць. Якщо комусь не подобається український католицизм, то нехай він іде до чужої католицької церкви, не руйнує, і не розбиває Української Церкви. Ніхто не може уявити собі, що я пережив за тих 18 років за мою вірність народові, Рідній і Вселенській Христовій Церкві. І за це тут дальше мене називають шпіоном, нельояльним папі, хоч я відмовився очолити Церкву в цілій Україні, бо її зробили режимно-православною, московською. Я заявив папі, що якщо б я був прийняв пропозиції Москви, то нині папа звертався би до мене так як звертається до московського патріярха: «Ваша Святосте». Я своєчасно написав Папі, що в конституції УНР є постанова, що Київ є осідком Патріярхату. Я такий католик, як православний і ви всі є такі православні, як католики. Конґреґація має около 30 осіб. Хто хоче резиґнувати й розв’язувати вигідну собі установу? Зверніть увагу на те, як поступили польські єпископи, коли представники Ватикану погодилися були, щоб уряд варшавський номінував для Польської Церкви єпископів. Польські єпископи сказали представникам папи, що ніхто не може рішати про нас без нас і ніхто цього не називає нельояльністю до папи. Всі чільні українські провідники погодилися з нами в тому, що нас може об’єднати й ратувати єдність нашої Церкви в Патріярхаті. Ви мене визнаєте й називаєте патріярхом, але якби ви знали, скільки терпінь я через це переношу, який бідний тому цей ваш патріярх. Але щераз кажу, що Патріярхат це справа Української Церкви й Українського Народу. Я не попадаю в розпуку. Справа Патріярхату не є пропаща. Большевики є проти патріярхату, бо знають що «українці без патріярхату скорше подохнуть». Я міг мати мільйони, якщо б був зрезиґнував зі свого вірую. Ви будете мати те, що самі здобудете. Нині світ дуже егоїстичний і ніхто вам нічого даром не дасть. Кожний хай працює на свому місці. Питайте все себе, що ви даєте для свого народу. Гроші це ще не все. Треба нам багато розуму й освіти, щоб в світі протидіяти ворожій нам пропаганді. Мене завтра може не бути, а Церква і нарід має дальше змагатися за своє життя. В нас зараз немає солідарности єпископів, та за митр. Андрея Шептицького було ще гірше й тому ми терпимо. Такі, що виступають проти мене, проти свого патріярха, діють проти добра народу, бо патріярхат це не справа особи. Без патріярха вас тут розіб’ють, погинете як нарід. Що кому патріярх винен? Нас 3 000 000 католиків на поселеннях, 5 000 000 вивезли на Сибір. До зголошеного «гостя» Нікодима я сказав: Ви хочете й робите заходи, щоб ми, українці за кордоном, стали римокатоликами, того ви ніколи не дочекаєтеся. Чому ж ви московські православні не хочете стати римокатоликами?»
В патріяршому дворі, на обіді з українцями з Бельгії, в неділю 20 липня, Блаженніший заявив: «Я сказав Папі, український патріярхат є, незалежно від того, чи ви годитеся чи ні. Не йдеться тут про мою особу, бо якби я хотів, то ви тепер зверталися б до мене словами Ваша Святосте так, як говорите до Пімена».
* * * * * *
Вістки, начебто Патріярх Йосиф І мав діловий зв’язок з групою Континенту та із Солженіцином, виявились безпідставними.
