Взаємодоповнюваність традицій у баченні Андрея Шептицького та Йосифа Сліпого

Чому, аналізуючи діяльність Шептицького та Сліпого, так важливо говорити про контексти? Це стає очевидним, якщо взяти до уваги те, що обидва вони сумарно очолювали УГКЦ 84 роки. А за період, що охоплює 1900 – 1984 роки, в житті Католицької Церкви відбулися дуже істотні зміни, які прямо чи опосередковано впливали на очолювану ними Церкву. За цей період на Римському Апостольському престолі змінилися дев’ять понтифіків. Шептицький підтримував контакти з п’ятьма Римськими Архиєреями: Левом XIII (1878 – 1903 рр.), Пієм X (1903 – 1914 рр.), Венедиктом XV (1914 – 1922 рр.), Пієм XI (1922 – 1939 рр.) та Пієм XII (1939 – 1958 рр.), а Сліпий – із Пієм XII, Іваном XXIII (1958 – 1963 рр.), Павлом VI (1963 – 1978 рр.) Іваном Павлом I (1978 р.) та Іваном Павлом II (1978 – 2005 рр.). Тридцять років перед вступом Шептицького на митрополичий престол у Римі на Першому Ватиканському Соборі (1870 р.) були проголошені нові догмати про непомильність Римського Архиєрея у справах віри і моралі та його вселенську юрисдикцію, якими була схвалена до того часу нечувана концентрація влади в руках Римського Архиєрея.

Незважаючи на такі радикальні зміни в католицькій еклезіології, Папа Лев XIII надав суттєвого поштовху переосмисленню ролі та місця східних традицій у Католицькій Церкві. Інтерес до християнського Сходу стосувався як богослов’я та літургійних обрядів, так і питань возз’єднання Східних Церков із Католицькою. Найвідомішим документом Лева XIII є бреве «Orientalium dignitas» від 30 листопада 1894 року. У ньому в особливий спосіб підкреслені гідність та цінність східних обрядів, наголошено на необхідності їх збереження.

Повністю статтю читайте у паперовому варіанті.

Також можна придбати електронну версію часопису.

 

Свіжий номер

6 (488) 2021 6-2021-obklad.sajt