Українські мігранти-католики почали формувати свою лондонську спільноту в 1946 році. Єпископ Іван Бучко, якого Папа призначив опікуном (Апостольським візитатором) для Західної Європи, відвідав столицю Великобританії у січні 1947-го, а через два місяці призначив туди постійного духівника. Цим священиком став Йосафат Жан – василіянин, франко-канадець, який прийняв візантійський обряд для служіння українським іммігрантам у Канаді. За підтримки активістів спільноти, організацій та Вестмінстерського архиєпископа отцеві Жану вдалося у липні 1948 року отримати для служіння невелику церкву в Сефрон-гіл, що у Ферінгдоні. Ця перша українська церква Британії під ім’ям святого Теодора Кентерберійського була освячена владикою Бучком 5 грудня 1948 року.
Єпископ Бучко і отець Жан зійшлися на тому, що ця споруда тимчасова. Обидва в цьому випадку прагнули передусім забезпечити постійне місце для служіння й осягнути його в Лондоні. Вже з початку владика і священик передбачали, що громада здобуде більшу церкву, коли життя її усталиться і буде більше фінансових можливостей.
Повністю матеріал читайте у друкованій версії журналу.
