Вже років тисяча минає

Могутній гимн хвали, подяки,
Тобі, наш Боже, все б співать.
Ти вивів нас з поганства мряки,
Дав світла віри благодать.

Вже років тисяча минає,
Як Русь хрестилася в Дніпрі,
А чаром райдуги безкраїм
Сіяв наш Київ на горі.

Прийшла незгода, гнів, крамоли,
Роздертий ворогом наш край;
Набрякло з крови поле голе,
У рабство впряжений ратай.

Жахіття, тюрми, катування,
В червонім царстві сатани.
Непевність дня, Сибір, заслання, —
Мре цвіт народу — талани.

Терор, а люди наче тіні.
Сумні їх очі, а в устах
Лиш порівняльний знак двох ліній,
У горлі слів потік зачах.

Чи довго ще нам в рабстві гнити
На рідній, не своїй землі?
Москаль не сміє з нас все кпити,
Тримати в твані люд, в імлі!

Споглянь на нас ласкавим оком,
Господи, з висот, з небес,
Збуди новим, святим пророком,
Щоб твій нарід ожив, воскрес.

Твердих нам дай борців, невгнутих,
Які в молитві та постах
Могли б апостолами бути
По рідних селах і містах.

Нехай в похід веде нас туга
За волю й щастя на бої,
В любові краю, брата й друга
І будьмо, як один — свої!

Філядельфія, 9 вересня 1985 р.

Leave a Reply

Your email address will not be published. Required fields are marked *

You may use these HTML tags and attributes: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <strike> <strong>

Свіжий номер

2 (477) 2020 2-2020-internet-web