«Я залишився тим, ким був…»

Йосифа Сліпого постійно намагалися скомпрометувати, аби продовжити термін чи зробити умови перебування строгішими. Особливо цей негласний тиск посилився під кінець його третього засуду – перед 1963 роком. Провокації зазвичай були «релігійного спрямування».

У Печорі одна вірменка приносила заслаблому владиці гарячий настій із березових гілок, що був як ліки. Але й ця «добродійка» потім виявилася шпигункою і провокувала Сліпого. Просила охрестити дитину одного «опера», мовляв, батьки таємно шукають священника, потім казала, що когось треба поховати, а як нарешті виявила бажання сповідатися, тоді Йосиф Сліпий відправив її до владики Миколая Чарнецького, на якого в таборі звертали меншу увагу.

Повністю статтю можна прочитати у паперовій версії журналу.