Свіжий номер

1(501)2024

Час ставати сильнішими

Стати автором

Як ще довго буде душпастирювати єп. Горняк при помочі поліції?

Прикро, що змушений знову повертатись до питання Української Католицької Церкви у Великій Британії, але для цього все дає причину єп. А. Горняк. Ось остання його візита в Ноттінґгамі не могла обійтись без поліції і то в більшому числі. Горняк намагається всіма силами і всіма доступними для нього засобами довести, що він є «цісар» і він одинокий має «силу» та юрисдикцію… Миряни у своїй подавляючій більшості заявляють, що єп. Горняк для них не існує і не є їх єпископом. Вже понад п’ять років відчуження й ненависть в єп. А. Горняка повинна була його навчити й переконати, що це не Божий шлях, це не шлях любови, доброти і всепрощення, що цей шлях ненависті і злоби до нічого не доведе, що він не помагає Христовій Церкві, але навпаки — шкодить. До тепер єп. Горняк не хотів, чи не зумів збагнути цієї, так наглядної дійсности. З потягнень єп. Горняка випливає, що з минулого він нічого не зумів навчитись і дальше практикує цю саму ненависть і злобу, підкріплюючи це поліційними з’єднаннями. За цих понад п’ять років єп. Горняк ні разу не виявив доброї волі до замирення, до знайдення спільної мови з мирянами, тоді коли такі спроби робила друга сторона ще на самому початку конфлікту, пізніше і навіть деякі заходи були зроблені осенню, минулого року(о. мітр. Іван Шевців), але за кожним разом простягнена рука була відкинена.

Можна мати гарні бажання і запевнення повної піддержки у римських монсеньйорів з Східної Конґреґації, але коли немає контакту з паствою, що такий владика вартий?… Багато чого можна робити на силу і силою, але і це тільки до якогось часу, але не можна на силу поставити мирян, щоби вони повинувались владиці і полюбили , як душпастиря, який їх ображав, який відмовляв їм церков молитись, який топтав довголітні надбання української громади, і т. д. Прочитайте тільки Церковні Вісті, що є офіціозом єп. Горняка, чи законспіроване «Вільне слово» українців у Великій Британії, що виходить з єпископських джерел і запізнайтесь з їх змістом. В цих виданнях сичить ненавистю, лайками і півправдами. Скільки там написано гірких і болючих слів Патріярхові Йосифові, людині, що збудила нашу Церкву до нового життя, що для Церкви віддала все. Під тим оглядом єп. Горняк своєю писаниною перевищив більшовицьких борзописців, останні могли б дещо навчитись в Горняка. Єп. Горняк від самого початку по сьогодні антагонізує мирян і тих священиків, що обслуговують немилих єпископові мирян. Що він тільки не робив, навіть вистарався паперові суспензи від римських монсеньйорів, щоби опісля надрукувати у своїх Церковних Вістях і показати, бачите, вони не «кошерні». Він не завагався поробити всі заходи в Люрді, щоби о. М. Матичакові, який провадив прощу до Люрду немилих єпископові мирян не дали відправляти Службу Божу. Звичайно, о. М. Матичак вияснив цілу справу і церковні власті дозволили о. М. Матичакові правити в католицькій церкві Службу Божу. Єп. Горняк все подавав і подає невірні інформації про стан нашої УКЦеркви до католицької англійської преси. Такі потягнення Горняка не можуть діяти успокоюючо, але навпаки. Горняк все ще хоче доказати, що він має «силу» і що миряни є його підданими, які не мають нічого договорення. Така настанова допровадила до того, що в Ноттінґгамі відбулась демонстрація проти єп. Горняка, в якій взяло участь понад 400 осіб. Про цю болючу подію є окрема інформація, на іншому місці в цьому числі журнала. З приводу цієї події єп. Горняк подав також до католицької преси неправдиві інформації. Коли взяти інформацію в католицькій пресі на основі даних Горняка і світську пресу то виразно видно тенденційність і невірність католицької преси.

Здавалося, що з часом все це поволі піде в забуття і рани загояться. На жаль так не сталося. Між мирянами у Великій Британії і екзархом Горняком виросла «непроходима» гора, яка не зменшується, але все і все збільшується. Що такий стан спричинює єп. Горняк прямо трудно повірити, тим більше, що він посвятився до монашого життя, який відрікався всього, щоби виключно служити Богові. Якщо взяти до уваги всі потягнення єп. Горняка то можна сказати, що це стався якийсь припадок, бо до тепер він не виявив цієї відданости, посвяти, бо для нього важливіші римські монсеньйори і особисте «я», як Христова любов і Божі закони. Це ж суперечить монашим обітам!

В таких критичних ситуаціях світська людина шукає якогось полюбовного полагодження, розв’язки справи, чи певного компромісу. Всі ці дієслова є чужими у практичному житті єп. Горняка, зокрема у випадку ситуації на терені Англії. Трудно повірити, щоби єп. Горняк мав таку «силу» і міг поставити мирян на «коліна», навіть при помочі римських монсеньйорів з Східної Конґреґації. Останні дуже добре знають, що не тим шляхом повинен іти єп. Горняк, але їм вигідно піддержувати Горняка, хай українці троха б’ються між собою, буде краще для них. Не видно кінця в цій боротьбі. Мирянський рух відмовляється від єп. Горняка, про це говорять резолюції з Галіфаксу і демонстрація в Ноттінгґамі, а останній не старається злагіднювати ситуації, а все ще більше її загострує. З того є один вихід, забрати єп. А. Горняка з Англії, хай вже раз перестане повторятись безперестанне згіршення. Хто перед Богом буде відповідати за це велике згіршення? Римські монсеньйори з Східної Конґреґації не будуть звільнені від цього гріха, бо вони підсилювали цей «вогонь» й оливою й грошенятами, щоби ненависть все більше й більше горіла. Здається і тут також сповняються фатімські вістування — «Кардинали стануть проти карди­налів, єпископи проти єпископів. Сам сатана буде маршувати в їхніх рядах. Чи не час спам’ятатись!

М. Г.

Поділитися: