З листів до редакції

На Йордан творилося щось незвичне, ніби все населення вийшло посвятити роду. Всі церкви Івано-Франківська були переповнені. Священики ледве обслужили всіх, які стояли в два ряди від церкви аж по вулицях. Просто душа раділа. Старі люди говорили, що такого не пам’ятають.

А що вже в коляду творилося. Ходили колядувати від малого до старого, навіть цілими сім’ями. Я думаю, що при такому відродженні має Україна тільки виграти. Хоч на Східній Україні дальше все ще закомплексовано.

Мій син живе в Донецьку, і я висилаю туди літературу, яка б несла правду про все прожите життя. І тому я би просила Вас, панове-редактори, чи могли б Ви висилати мені журнал для такої роботи. Я сама вчителька (перший рік на пенсії), маю тепер трохи часу займатися працею за нашу віру, бо храмів за той час, відколи Україна самостійна, побудували багато, але злагоди нема в селах і в нас, на Прикарпатті, в яких по дві конфесії. Де в нас взялася православна віра? Це відомо кожному. Але дуже низька культура християн-парафіян. Стара інтелігенція винищена, а молода вже виросла під москалями. Я сама пішла в школу в 1944 році за москалів. Але в нашій родині був священик греко-католик Іван Дуткевич, який відсидів в Сибірах і повернувся додому знищений і довго вже не жив. Ховали його без священиків, бо він не хотів, щоб його ховали православні священики. Я це добре пам’ятаю і до цього часу.

Прошу Редакцію, може хтось схоче переписуватись зі мною або приїхати на Україну, то прошу дати мій адрес, адже Івано-Франківськ — гарне місто і недалеко гори Карпати. Я живу з дочкою і зятем, можу прийняти гостей, які б хотіли нас відвідати, з українською гостинністю. Мій адрес: Україна 284019 м. Івано-Франківськ вул. Набережна б. 14, кв. 67

Литвин Олександра Йосипівна
Пані Олеся

* * *

Я Вам дуже вдячна за Ваш журнал «Патріярхат». Він для нас усіх є великою духовною підтримкою, бо люди питають мене, чи я ще не отримала нового номера журналу.

Журнал люди читають по навколішніх селах, який передасться з рук в руки. З журналу ми багато дізнаємось про людей, які вийшли з нашої околиці. Хоч би про людей, які вийшли з манастиря Отців-Василіян у Бучачі і пішли й знаходяться у світі.

Багато з журналу дізнаємось про нашого Ісповідника Віри Блаженнішого Йосифа. Наша місцева преса скупо й мало пише про Його Святість Патріярха Йосифа.

Від імени греко-католиків, які читають журнал, який я отримую від Вас, просили, якщо можна і масте можливість, щоб нам висилати і надальше журнал для всіх нас, а ми б за Вас всіх молились би, щоб Господь Бог Вам дав силу і надалі працювати на користь єдности віри і народу.

Марія Неділенко

19 березня 1994 р.Б.

* * *

Отримавши журнал «Патріярхат» за січень 1994 р. і заглянувши на останню сторінку, очам своїм не повірив, побачивши надруковане наше звернення до «… всієї української діяспори». З цієї нагоди висловлюємо Вам та членам редакційної колегії теплі слова вдячности за Вашу підтримку, турботу і любов до нас за те, що зрозуміли наші проблеми, відчули їх важливість і оперативно надрукували наше звернення.

Вважаючи на те, що Ваш журнал дуже популярний серед української діяспори, ми дуже сподіваємось, що відгукнуться люди, яким небайдужа доля України і які вболівають за її майбутнє.

Ми також не сидимо, склавши руки. Під час Різдвяних свят заколядували на церкву майже 40 млн. українських крб., на які придбали 1000 американських долярів (у зв’язку з інфляцією краще зберігати доляри, ніж купони). Тепер ведуться проектні роботи га замовлено будівельні матеріяли.

Враховуючи Ваше доброзичливе ставлення до нас, ми покладаємо надію на подальше співробітництво, Вашу підтримку і допомогу.

5.02.1994р.

Анатолій Каленюк

* * *

Прошу закликати до конфесійної згоди, бо на рідних землях витворюється така атмосфера, якби вже були два народи. До Збруча і за Збручем. А березень і червень 1994 р.— недалеко.

Де двох б’ється, третій вже багато скористав і дальше користає. Навіть з нашого міста, в рамах місійної акції, аж до Одеси виїхали дві «законниці» навертати хохлів…

Польща

Ольга Навроцька

* * *

Висловлюємо Вам щиросердечну вдячність за це, що несете добру новину між наш український нарід, який на даний час є розсіяний по всьому світу.

Також і ми, ніколи не думавши, що прийдеться бути нам за межами рідної України, висловлюємо Вам щиру вдячність, що тут, далеко від рідної домівки, можемо дізнатися про життя наших співбратів-українців. Нехай Господь благословить Вашу працю і заквітчає щедрими успіхами, а ми в свою чергу будемо за вас молитися; бо молитва є цей найцінніший скарб, яким ми можемо Вам заплатити.

З вдячністю до Вас сестри з України із м. Львова, які в даний час перебувають на праці в італійському місті Віареджіо-Місерікордія.

Христос посеред нас!

10.04.1994 р. Б.

Leave a Reply

Your email address will not be published. Required fields are marked *

You may use these HTML tags and attributes: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <strike> <strong>