Свіжий номер

1(501)2024

Час ставати сильнішими

Стати автором

З приводу звіту СКВУ

Інформаційна Служба Світового Конгресу Вільних українців (СКВУ) видає «Вісник СКВУ», який повинен служити основним завданням СКВУ, висказаним в Ukraine — a Concise Encyclopedia, Vol. I: СКВУ основано для встановлення загально-спільної основи для зорганізованого українського життя поза кордонами України. Проте, буває, що керівні люди в СКВУ виконують це завдання не так, як цього вимагають передумови для збереження української ідентичности. СКВУ не подбав про ефективну організацію українських шкіл та дальше не сприяє справі патріярхату Помісної Української Католицької Церкви, хоча патріярхат одинокий може зберегти єдність Церкви, її український обряд і українську духовість в Церкві.

Про недостачу потрібної дії СКВУ відносно нашого шкільництва довідуємося із Вісника СКВУ за червень 1977 (рік IV, ч. 1), із статтей М. Білинського (ст. 5), д-ра Р. Дражньовського (ст. 7) і І. Боднарчука (ст. 9). А про проблему патріярхату Вісник СКВУ нічого позитивного не написав. Вправді М. Білинський у своїй статті «У 20-ліття шкіл Українознавства» заохочує «дбайливо зберігати українські релігійно-національні традиції, які є найсильнішим чинником для збереження молодого покоління при українстві», однак це звучить немов милозвучна, але не закінчена симфонія композитора з повеління господаря. Він так і не дійшов до поради, як ці традиції зберегти. А вже майже всім рядовим громадянам ясно, що до збереження тих традицій треба української дієвої постави також з боку СКВУ. Треба тісної співпраці СКВУ з церковним центром, патріярхатом і з Патріярхом Помісної Української Католицької Церкви.

А тимчасом, СКВУ не виявив навіть мінімальної діяльности відносно патріярхату Помісної УКЦеркви. Противно, чільні члени Церковної Комісії СКВУ, які якраз повинні діяти в користь патріярхату, замість того сіють зневіру до справи патріярхату, послуговуючись ватиканськими аргументами, мовляв, Український Патріярхат не на часі і не можна його визнати без апробати Ватикану. В світлі цього стає зрозумілою заввага М. Плавюка про патріярхальний рух в Англії. Взагалі виглядає, що рішаючі особи в СКВУ не визнають, що патріярхат Помісної УКЦеркви є чинником для збереження української ідентичности і релігійно-національної традиції. Тому фрази і кличі деяких провідників СКВУ про «збереження українських релігійно-національних традицій, які є найсильнішим чинником для збереження молодого покоління при українстві» не переконують поінформованого читача.

Я слідкую за церковною політикою СКВУ від самого його початку. Вже на першому Конгресі я впізнав, що головні актори Конгресу є проти патріярхату «під сучасну пору» і, консеквентно, проти боротьби за патріярхат і за його утвердження. На Конгресі ні мене, ні кого іншого, не допущено до слова в справі патріярхату. Митр. Амврозій був застерігся, що якщо будуть виступи в справі патріярхату, то він не візьме участи в Конгресі. Подібне застереження зробив Сирник, делегат митр. Огієнка з Канади. На конференції мирян в рамках СКВУ був присутній о. В. Кушнір, один із предсідників Конгресу, а тепер голова СКВУ, але помимо цього резолюцій тої конференції не дозволено відчитати на пленумі Першого Світового Конгресу Вільних Українців, а лиш поміщено їх в матеріялах Конгресу у висліді моїх наполегливих домагань, як тодішнього голови Крайової Управи Т-ва за Патріярхальний Устрій Помісної УКЦеркви.

Така постава СКВУ продовжується вже десять років, хоч старалися змінити її Т-во за Патр. Устрій ПУКЦеркви, Українське Патріярхальне Світове Об’єднання (УПСО), Спілка Визволення України в Канаді, та і сам Патріярх Йосиф І. Сьогодні знаємо, що таку поставу СКВУ формує митр. Максим Германюк за вказівками Ватикану, який, з черги, має різні протиукраїнські домовлення з Москвою. Маємо вістку з Канади («Інформаційний Бюлетень» Ч. 7 (29) 24 серпня 1977 орган Крайової Ради Українських Організацій за Патріярхат в Канаді), що митр. Максим, почерез свого делегата на З’їзді Братства Українців Католиків (БУК) в Канаді, спротивився, щоб ця організація називала Голову Помісної УКЦеркви Патріярхом, бо, мовляв, митрополит признав йому офіційний титул Верховного Архиєпископа.

Так виглядає СКВУ завдяки впливам на нього деяких високопоставлених «українських» духовників.

Пригляньмося ближче до становища Президії СКВУ в патріярхальних справах.

У «Звіті з діяльности Президії Секретаріяту Світового Конгресу Вільних Українців за 1976 p.», у розділі «Справа Представництв європейських крайових організацій в СКВУ», звітодавець М. Плавюк, член Президії СКВУ, подав на стор. 23 таке:

«В тій справі (в справі стану на терені Вел. Брит. – В. П.) представники Президії Секретаріяту СКВУ відбули окрему зустріч з дир. Я. Деремендою, відпоручником КОУГЦУ — СУБу у Секретаріяті СКВУ. Рішено, що від Президії Секретаріяту СКВУ буде опрацьований лист з проектом полагодження тієї справи. Перед висилкою листа до всіх українських організацій-членів СКВУ на терені Великої Британії ми пообіцяли вислати його до дир. Я. Деременди. Це було зроблено. У відповідь на наш проект листа, ми одержали письмове повідомлення від СУБ, що вони не вважають за доцільне, щоб Президія СКВУ виходила з такою ініціятивою консолідації українського громадського життя на терені Великої Британії. Незалежно від того, в останньому році на терені Великої Британії заіснували поважні ускладнення у зв’язку з акцією за Патріярхат Української Католицької Церкви, які в жодному випадку не сприяють ініціативі в справі повної консолідації тамошнього нашого громадського життя».

А у підрозділі «Міжкрайові Організації — члени СКВУ — не вплатили нічого на рахунок членської вкладки», під ч. 2, названо «Координаційний Комітет українських Організацій Канади і ЗДА за здійснення Патріярхату Української Католицької Церкви».

Заввагу М. Плавюка відносно патріярхату і консолідації в Англії можна коротко опрокинути приповідкою: Обернув справу догори ногами. Він або цілком не інтересується патріярхальним рухом в цілому, а зокрема в Англії, і тому стрілив навмання або вірить лиш реляціям єп. Горняка і не завважує його душевного закріпачення Ватиканом.

Ускладнення в Англії є не з вини патріярхального руху. В цей рух включилася величезна більшість мирян, разом із Союзом Українців у Великій Британії (СУБ), бо вони зрозуміли, де лежить український церковний національний скарб. Винними в англійських ускладненнях є Ватикан, єп. Горняк та мала групка людей, які з ним тримають. Вони станули на позиції легалізму, догідного вельможам Ватикану. Це вони створили ускладнення «в справі повної консолідації тамошнього нашого громадського життя». Дивно, що зі звіту М. Плавюка виходить щось цілком противне до дійсного стану речей. Член Президії СКВУ, Плавюк, подав відомість про консолідаційні труднощі на тлі боротьби за патріярхат так, щоб скинути вину за невдачі хочби частинно на патріярхальний рух і тим самим допомагає єп. Горнякові.

Включення «Координаційного Комітету Українських Організацій Канади і ЗДА за Здійснення патріярхату Української Католицької Церкви» до списка членів СКВУ залеглих в членських вкладках, є щонайменше дивне. Названий міжкрайовий Комітет Канади і ЗДА не існує, бо «Крайова Рада Українських Організацій за Здійснення Патріярхату Української Католицької Церкви в ЗСА» не існує. На Основуючих Зборах УПСО 28-го і 29-го грудня 1974 р. у Вашінґтоні, Д. К., і в щоденнику «Америка», голова названої організації ред. М. Панасюк, разом із Президією, проголосили припинення діяльности цієї Крайової Ради.

Виглядає, що Президії СКВУ потрібно мати своїм членом неіснуючу Міжкрайову організацію Канади і ЗДА, хочби і залеглу в членських вкладках, бо це до деякої міри маскує протипатріярхальне наставлення деяких членів цієї Президії. Подібно рекляма діяльности Церковної Комісії СКВУ, на чолі із митрополитом Германюком, в обороні Церков в Україні, частинно маскує неґативне наставлення Митрополита до оборони прав Помісної УКЦеркви поза Україною, зокрема перед Ватиканом.

Протипатріярхальний випад у звіті СКВУ не намісці. Він патріярхальному рухові не пошкодить, але підриває авторитет і довір’я до Президії СКВУ. СКВУ має обов’язок підтримувати кожну акцію, яка служить справі українського народу і його Церкві. Одною із таких акцій є боротьба патріярхального руху на терені Великої Британії.

Поділитися: