За заслоною облудних слів і патріотичних фраз

Надзвичайно тяжко є зрушити сумління наших людей; надзвичайно тяжко є переконати їх в конечності активної оборони прав і єдности Помісної УКЦеркви.

Тимчасом противники, так чужі як і свої, не дармують, але постійно підважують будівлю здвигненого Патріярхату з метою зруйнувати його. Треба ствердити, що не у всьому винні воріженьки; вони тільки дириґують, а нищівну роботу виконують деякі із наших рідних владик у тісній співпраці із коляборантами у священичих рясах і без них. Чи роблять з браку любови до прабатьківської Помісної УКЦеркви чи із наміром заслужити на нові почесті й відзначення — це не суттєве. Руїнницька робота, без огляду на мотиви, є шкідливою і не гідною чесної людини.

Ось у Англії, у висліді доносів і старань єп. Горняка відірвано вітку від живого тіла Помісної УКЦеркви. У поясненні до ватиканського указу із липня 1976 року єп. Горняк написав: …кожний із наших Владик має свою опреділену Паству в діяспорі та повну і виключну над нею юрисдикцію» («Церковні Вісті» Апостольського Екзархату Української Католицької Церкви у Великій Британії, ч. 1). А Блаженнішому у своїй «великодушності» єп. Горняка залишає юрисдикцію в Україні. На тій самій стор. подано текст того ватиканського указу, якого перша точка звучить: «Владика Авґустин Горняк є одиноким Єпископом-Екзархом, що має церковну юрисдикцію над всіма Українцями Католиками у Великій Британії, виключаючи всю іншу українську католицьку владу.» Отже виключається тільки українську владу, себто владу їх Святости Патріярха Йосифа, але не виключається влади англійського римо-католицького проводу над єп. Горняком і над віткою УКЦ в Англії. Єп. Горняк є членом римо-католицької єпископської конференції і його, а також ним очолювану частину нашої Церкви буде репрезентувати під час слідуючого папського синоду осінню цього року голова тої римо-католицької конференції. Ось до такого стану довів єп. Горняк.

Не дивно, що вірні в Англії (поза малою горсткою коляборантів) гостро осудили цю руїнницьку політику єп. Горняка; честь і слава їм за те, що відважно станули в обороні єдности Помісної УКЦеркви, в обороні її існуючого Патріярхату.

Але єп. Горняк вперто обстоює шкідливу політику сучасного промосковського ватиканського проводу, згідно із якою УКЦерква має бути поділена на частини і підпорядкована проводом римокатолицьких Церков по різних країнах, як це вже в 1972 р., зроблено в Бразилії. На думку єп. Горняка єдности нашої Церкви не потрібно, бо вона перешкоджає владикам мати «повну і виключну юрисдикцію» над вірними, себто над ними безконтрольно панувати. Він ту єдність саботує і постійно проти неї виступає; — давніше робив це скрито, а тепер явно.

Після Служби Божої звичайно у наших Церквах вірні співають «Боже нам єдність подай». Д-р А. Фіґоль під час своєї доповіді у Трентоні назвав це великим фарисейством, бо насправді ту єдність богато наших людей (включно із деякими владиками) постійно саботує і проти неї свідомо діє.

До таких належить в першу чергу єп. Горняк, який руйнує єдність Помісної УКЦеркви ради фальшивих амбіцій мати «повну і виключну юрисдикцію із виключенням всякої іншої української католицької влади» (чужа може бути, щоб тільки не українська).

Цікаво як виглядала б нпр. Америка (ЗСА), якщо б в такий спосіб діяли поодинокі ґубернатори різних стейтів.

«Як зрада Батьківщини, так і зрада нашої Матері, святої Церкви є ганебним злочином!» — писав Митрополит Андрей Шептицький.

Немає сумніву, що діяльність єп. Горняка — це зрада Помісної УКЦеркви і українського народу. На рідних землях того роду людям ніяка порядна особа не подала б руки. Але в діяспорі християнська мораль і етика вже так низько впали, що деякі владики і священики ще й дали єп. Горнякові моральну й матеріяльну допомогу, замість навернути його на путь праведних і вимагати, щоби руководився добром Помісної УКЦеркви. Поміж тими владиками (імена їх вичислені на 13-тій стор. вище згаданих «Церковних Вістей) є також єп. Шмондюк і єп. Лостен, якого погляди у богатьох випадках є співзвучні із поглядами єп. Горняка і який також мріє про «повну і виключну юрисдикцію».

Поміж священиками, яким єп. Горняк висловив подяку за допомогу на тій же 13 стор. є провідні члени василіянського чину, а саме: оо.: Великий, Патрило, Миськів, Підскальний Пащак, Пекар, Головацький і Лотоцький. Крім оо. редемптористів, Гринчишина і Кравчука є там вичислені (без подання титулів і імен) також слідуючі священики: Харина, Чміль, Ріверс, Шереґій, Вербицький, Кристалович, Кульчицький, Дзвоник, Мудрий, Рудачек, Даниляк, Сенецький, Москаль, Ґнесько, Філевич, Стасів, Кучмяк і Станчар.

За матеріяльну і моральну допомогу подякував єп. Горняк також «Шановній Організації ‘Провидіння’ з Філядельфії, Шановній Організації Українських Жінок з Вінніпеґу і Парафіянам Катедри Св. Отця Николая з Чікаґо».

Отже в цій затяжній боротьбі, за бути-чи-не-бути, по одній стороні фронту стоїть переслідувана в Україні і призначена на загладу у вільному світі Помісна УКЦерква зі своїми відданими владиками, священиками і мирянами, а по другій ті владики, які намагаються поділити її, щоби могти мати «повну і виключну юрисдикцію» у своїх пашківських республіках. До них належить єп. Горняк зі своїми коляборантами. Це ті внутрішні противники, а крім того є ще зовнішні вороги: московська імперія із ватиканським союзником.

По стороні оборонців прав Помісної УКЦеркви станув також Леонід Плющ, якого голос є рівнозвучний із голосом нескореної України. Виходить, що руїницькі діла звернені проти існуючого Патріярхату УКЦеркви чимраз тяжче буде заховати за заслоною облудних слів, патріотичних фраз та фарисейських послань.

Дарія Кузик

 

Свіжий номер

2 (477) 2020 2-2020-internet-web