Свіжий номер

1(501)2024

Час ставати сильнішими

Стати автором

Закінчення коментаря до «Життя після життя»

У час, коли я працював над книжкою д-ра Р. А. Муді, я мав під рукою тільки його перший том, що мав назву «Життя після життя». Серед моєї трирічної мандрівки по світі я якось прогаяв появу другої книжки цього самого автора, яку він назвав «Рефлексії над життям після життя». Власне цій обставині треба приписати, що мій публікований коментар має таку саму назву. Сталось це зовсім випадково, бо я не був свідомий того, що ця друга книга не то що вже появилась (і то під тим самим заголовком, як мій), але й вже її дуже важко одержати сьогодні в книгарнях. На всякий випадок сподіваюсь, що шановні читачі зрозуміють цю незручну для мене ситуацію і не будуть тим самим збиті з властивої тропи.

Так отже, як коментатор першої праці Р. Муді, я зобов’язаний впровадити шановних читачів у той відгук, що створився довкруги першої книжки «Життя після життя». Широкий і дуже живий відгук на цей «бестселер» уможливив його авторові досліджувати і, що важливіше, маніпулювати висновками з цих дослідів уже не на загальне їх число 150, як попередньо, а щонайменше вдвоє збільшеним числом цих випадків.

У міжчасі теж чимало інших лікарів-дослідників взялося за подібні студії. От у найближчому часі д-р Єлисавета Кублєр-Росс задумує видати таку саму працю із дослівно ідентичними дослідами з таких же межевих ситуацій між життям і смертю. Крім цього, Р. А. Муді був за ввесь час постійно у контакті зі своїми колегами по професії, і сьогодні він уже не почувається осамітненим дослідником.

Саме цю другу книжку: «Рефлексії над життям після життя» пляную у цих днях перекласти. Вона менша своїм об’ємом, але важлива тим, що вносить деякі нові елементи. Мене особисто полонили і дальше тримають у своєму полоні пророблені досліджування з цієї досі не дослідженої ділянки людських шукань до тієї міри, що я вирішив завдати собі труду перевірити висновки цих же наукових дослідів у світлі креда нашої християнської віри, а згодом вже й знайти якусь спорідненість або ж і незбіжність в інших паралельних висновках і теоріях, як: спірітуалізм, теїзм, психологізм тощо.

Все це має крок за кроком послужити мені за матеріял і тему для цілої серії доповідей з дискусіями, які я задумую дати, як тільки це буде можливо дати в найближчому часі. Сподіваюся, що живий обмін думками на цю тему, чи радше на тезу «життя після життя» буде стимулювати, унапрямлювати і надихати життям догмат нашої християнської віри: ОЧІКУЮ ВОСКРЕСІННЯ МЕРТВИХ І життя МАЙБУТНЬОГО ВІКУ.

А покищо для заокруглення моїх зауважень про книжку «Життя після життя» я хочу познайомити шановних читачів, що саме складається на зміст цієї другої книжки. Після вступу, в якому автор радить читати цю другу книжку в тісному зв’язку з першою (тобто з «Життям після життя»), автор викладає нові моменти цих позатілесних переживань відповідно до значно поширеного кола його звітодавців. Нові розділи книжки автор назвав так:

Нові елементи, що ними є: небувале знання, щось ніби всевідання. Світляні жилища. Край заламаних душ, Надприродня рука у безвихідних ситуаціях. 2) Розгляд і перевірка змісту життя. 3) Справа самогубства. 4) Реакції духовників. 5) Деякі приклади з історії (як підтвердження, що подібні до аналізованих випадків траплялися). 6) Запити. 7) Епілог. Додаткові аннотації і бібліографія.

Доводиться ствердити, що автор не змінює зовсім свого первісного наставлення до тих явищ, що їх він науково досліджує. Навпаки. У своїй другій книжці він уже більше упевнено ставить оте життя («вічне життя») після цього нашого фізичного й земного життя. Правда, він приготований на затяжну реакцію з різних середовищ, але разом з тим дає й відчути, що так уже легко він не здасть своїх позицій. Багато допомагає йому та обставина, що його колеґи-лікарі починають схилятися до цієї самої теорії. І багато більше цих колег співпрацює з ним.

Отже, ціла ця справа набрала у сучасну хвилю серйозного наукового досвіду з виразними заповідниками науково ствердити, що життя не кінчається з хвилиною смерти на цій землі. А такий остаточний висновок із цих наукових досліджувань був би просто неоціненної вартости. Він тільки підтверджував би, упевнював би і допомагав би з людського боку усвідомити те, чого нас Навчає наша віра, принесена на цей світ Господом нашим Ісусом Христом.

Очевидно для нас, християн, ніщо не може бути таке міродайне, як слово нашого Господа (та й та наша віра, зокрема життя по цій вірі, бо ж це і вся запорука нашого вічного життя). Але ж ми живемо серед саме такого розладнаного світу. Ми підневільно переймаємо його духа і його ментальність.

Саме в таких моментах ми можемо вважати себе щасливими, коли представники науки висувають певні факти, що не тільки співзвучні з нашою вірою, але її нам по-людському більше наочною чинять і створюють з нашою вірою потужну гармонію і ту музику, яка має супроводжувати наше життя і тут, і в вічності.

Поділитися: