Запис промов на летунському майдані у Львові із звукозаписної стрічки

Запис промов під час церемонії зустрічі греко-католицьких владик
у львівському аеропорту 8 березня 1990 року

10 година ранку. Перед входом до аеропорту зібрався чималий гурт духовенства, ченців та віруючих Української Греко-католицької Церкви з хоругвами й національними прапорами. Навколо автотранспорт, а людей збирається все більше. Хвилюється й метушиться Іван Гель: як і де зустрічати високих гостей, адже про їх приліт стало відомо лише напередодні увечері, а сьогодні вихідна днина й нема керівників аеропорту. Тут спробували виручити Івана Андрійовича журналісти і небезуспішно. Після посередницької розмови з черговими депутатської кімнати в аеропорту було одержано дозвіл на вихід групи зустрічаючих до трапу літака.

Гостей з хлібом-сіллю на вишитому рушнику привітав голова захисту УКЦ І. Гель.

Гель: Українська Греко-католицька Церква пройшла великий і тернистий шлях. І сьогодні з благословення Божого і Вашої великої праці вона знову піднеслася на той рівень, який приведе нас до повного відродження і розбудови нашої Церкви і нашої нації. Українські греко-католики від щирого серця вітають Вас з тією моральною перемогою, яку Ви привезли сьогодні до нас із Києва.

Українські греко-католики вітають також на рідній землі Його Високопреосвященство архиєпископа Мирослава. Це вперше за багато років (45 років і 8 місяців, — уточнює сам Владика) він ступив на рідну землю. Українські греко-католики сердечно вітають і Митрополита Степана із Сполучених Штатів, теж на рідній землі, який протягом цілого 50-ліття не був тут.

Ми всім Вам бажаємо міцного здоров’я, радости від зустрічі, від єднання української діяспори, усіх представників частинок Української Греко-католицької Церкви, що є помісною частиною вселенської Апостольської Церкви. Усім Вам зичимо многая і благая літа.

Іван Гель підносить хліб-сіль Митрополитові Володимиру Стернюку, далі його приймає архиєпископ Мирослав Марусин. Дружнім хором зустрічаючі біля літака величають гостей «Многая літа». Знайомлячись на ходу з присутніми, владики пішки направляються до службового виходу з аеропорту, яким користуються високі й поважні авіапасажири. Греко-католицькі ієрархи тут уперше.

З боку привокзальної площі владик зустрічає чільний натовп львів’ян з національними прапорами й хоругвами, букетами квітів. З привітальним словом до гостей звертається тількищо обрана народній депутат України Ірина Калинець.

Калинець: Ваше Високопреосвященство! Щиро вдячна Вам українська земля, вірні Української Греко-католицької Церкви. Від депутатського корпусу Народнього Руху України, від Товариства жіночого християнського імени Діви Марії, від Володимирського братства, від усього народу сердечно вітаємо Вас і надіємося, що Ви з поміччю наших пастирів будете далі вести твердою рукою нашу рідну Церкву. Ми бачимо у Вас батька нашої Церкви. Тут, на Батьківщині, Ви разом із нею перейшли довгі літа страждань. Просимо Вас, пастирі наші, також допомагати нам тут, щоб звершилися ті діла і та слава Церкви, яку прорік їй Митрополит Андрей Шептицький. Український народ хоче мати в його постаті святого, бо він давно є святим для нас усіх.

Віримо, що Ваша тверда рука, владико Володимире, далі буде керувати нашою Церквою.

Віримо, що у Ваших особах у Ватикані буде представлена наша Церква так достойно й велично, бо пройшла тернистий шлях. Дякуємо Вам сердечно за Ваш приїзд. Многая Вам літа.

Дозвольте постелити під ноги Ваші квіти, щоби надалі стелилася квітками земля українська.

Марусин: Дякую, що прийшли нас привітати. Ми того недостойні. Але Ви з великою любов’ю до нас це зробили. Ми приходимо з владикою Степаном, митрополитом Філядельфійським, до Львова, бо послані від Святішого Отця Папи Івана-Павла ІІ. Але приходимо, як Ваші рідні і владики, щоб з Вашими владиками і Вашими отцями духовними і з Вами всіма, брати і сестри, тут перебути та й зробити те, що в наших силах, для добра нашої Церкви, нашого народу.

Я дякую Вам, що Ви прийшли. Як я виходив 45 років і 8 місяців тому, то сам я ішов із св. Юра на залізничний двірець, а потім поїхав в далекі сторони. По стількох роках сьогодні назад до Вас повернувся.

Нехай ім’я Господнє буде благословенне навіки.

Слава Ісусу Христу.

Прибулих до Львова владик щиро привітали також представниці ЧСВВ, сестри-василіянки.

З аеропорту кортеж автомати направився до Преображенської церкви. Після короткої тут зустрічі, молитви й спілкування з віруючими владики прибули до готелю «Дністер» — місця заквартирування зарубіжних гостей і чотирьохсторонніх переговорів.

Тут вже в часі розміщеня греко-католицьких єпископів було помітне певне напруження. Вестибюль та прилегла до готелю територія були щільно обставлені охоронцями в цивільному. Уповноважений у справах релігії по Львівській області Ю. Решетило чемно привітався й представився гостям, запитав, які є прохання у владик. Архиєпископ М. Марусин сказав, що хотів би відвідати своє рідне село Княже на Золочівщині, якщо є така можливість. П. Решетило пообіцяв полагодити цю справу.

Тим часом стала помітною метушня львівських священиків, підлеглих українському екзархату РПЦ, що напередодні став називати себе Українською Православною Церквою. Від них журналісти довідалися, що вже на другу годину дня нібито запляновано перше засідання. Для цього вибрали досить таки дивне місце — невеличкий кабінет директора готелю. Це приміщення виявилось абсолютно не підготовленим для такої зустрічі. Тож довелося швиденько розвернути й зістикувати в один два столики, а замість портрета Леніна повісити на стіні, правда, протилежній, ікону.

Першими спустилися сюди зі своїх апартаментів православні владики, які прибули до Львова з Києва раніше, мали час відпочити. Греко-католицькі єпископи були ж буквально з дороги. Так, митрополит Володимир Стернюк поїхав до своєї скромної кімнатки-житла переодягнутися. Ще кілька хвилин тому журналісти бачили, як Івано-Франківський єпископ Софрон Дмитерко шукав, де поголитися, а до архиєпископа Мирослава Марусина та митрополита Степана Сулика приїхали родичі.

Отож, о другій греко-католицькі ієрархи не прийшли, були не в змозі. Тоді православні єпископи демонстративно покинули приміщення директора готелю, а їх супроводжуючі — львівські священики стали голосно обурюватися, що, мовляв, католики зривають початок переговорів, що вони, напевно, поїхали радитися з неформалами.

На четверту годину 8 березня комісія зібралася у повному складі. Це, зокрема, зафіксував фотокореспондент ТАРС Борис Криштул. Представникам преси було заявлено, що їх будуть інформувати про хід чотирьохсторонніх переговорів. Але з-поза щільно зачинених дверей інформація не поступала, хоч неважко було здогадатися, що розмови там точаться досить напружено. Невдовзі пішла чутка, що члени делегацій мають намір відвідати ряд церков в терені Львівщини. Ми дочекалися, коли владики сідатимуть до автомашин, проте супроводжуючі їх священики, а передусім львівські православні отці, відмовилися взяти із собою когось з кореспондентів, за винятком представника Тернопільського православного вісника.

К. Чавага

Leave a Reply

Your email address will not be published. Required fields are marked *

You may use these HTML tags and attributes: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <strike> <strong>