Дорогі в Xpиcтi Браття і Сестри Української Католицької Помісної Церкви!
З різних сторін світу приходять до нас численні запити, щоб пояснити листування — досі зберігане в таємниці і щойно тепер опубліковане лише з боку московського патріярха («Журнал московской патриархии» за квітень 1981 р.) — між московським патріярхом Піменом і Папою Іваном Павлом II. Листи ці відносяться до торжественної і зробленої з почуття відповідальности Заяви Синоду українських католицьких єпископів з 2 грудня 1980 р. Ця заява ще раз стверджувала неважність і канонічну незаконність т.зв. Львівського синоду 1946 p., на основі якого, як відомо, українців католиків змушено всіма способами, терором і насильством підчинитися московському патріярхатові і відректися єдности з Римським Апостольським Престолом.
Коли б ми замовчали в цей важкий момент, ми зрадили б наші пастирські обов’язки і нашу відповідальність перед правдою і любов’ю в Церкві Христа Господа. Тому видаємо цю нашу заяву без ніякого полемічного заміру, але в повній свідомості нашої відповідальности перед Богом і Церквою.
1. Заявляємо, що обмін листами відбувся за ініціятивою московського патріярхату без цілковитого нашого відома і без відома українського католицького єпископату. З нашого боку немає ніякої відповідальности за те, що сталося.
2. В дусі повної відданости, яка нас лучить із Святішим Отцем, маючи перед очима великі відповідальності за цілу Вселенську Церкву, які спочивають на Його плечах, до того тепер послаблених недавнім атентатом, будемо старатись одержати конечні вияснення від Апостольського Престолу. Як тільки це буде можливе, обговоримо це питання з самим Святішим Отцем.
3. Висловлюємо наше вдоволення, що Святіший Отець у своїй відповіді московському патріярхові підтвердив, що Апостольський Престіл стоїть твердо на позиції, яку зайняв у відношенні до прав українців католиків. З нашого боку заявляємо і також запевняємо Вас, що не уступимо в нічому, що відноситься до оборони існування, ідентичности і прав української Церкви і нашого Народу. Зробимо також усе в нашій силі, щоб сприяти щирому і чесному екуменічному діалогові, в якому визнається нас як Помісну Церкву і визнаються наші права і правду.
4. Закликаємо всіх наших українських католицьких вірних в Україні і по всьому світі сущих збільшити свої щирі молитви до Богоматері — Покрова України, до наших боговгодників — покровителів нашої Землі, щоб заступалися перед престолом Всемогутнього Бога-Отця, Його Сина Спасителя нашого і Святого Духа — Утішителя і Життя Подателя, щоб просвічував і кріпив Святішого Отця в цей важкий час, щоб неізреченним своїм промислом торкнув серця всіх нас, від яких залежить майбутність і доля Української Католицької Церкви на цьому світанку нашого християнського тисячоліття. Майте довір’я і не уставайте в молитві!
Рим, дня 8 червня 1981.
+ Йосиф, Патріярх і Кардинал
