Свіжий номер

1(501)2024

Час ставати сильнішими

Стати автором

Збудуємо храм імені Андрея Шептицького

В неділю, 14 грудня 1997 року, в родинному селі Шептицьких — Прилбичі, що в Яворівському районі Львівської області, відбулась незвичайна подія — посвята хреста і наріжного каменя на місці, де незабаром зводитиметься церква та музей Андрея Шептицького. Цій події передувала копітка підготовча робота райдержадміністрації на чолі з головою Степаном Лукашиком.

Ініціятива спорудження храму та музею виникла у відповідь на актуальну потребу возвести до 2000-ліття християнства достойний пам’ятник Великому Галицькому Митрополитові — пам’ятник, який став би духовним центром усіх християн, єднаючим символом для всіх українців незалежно від їхнього віровизнання. Цим самим робиться крок до здійснення ідеї, за яку Андрей Шептицький боровся усе своє життя.

Отож, 14 грудня, у самому центрі села Прилбичі, на місці, де колись розташовувалася садиба Шептицьких, зібралися священики та парафіяни з Яворова, Прилбичів та навколишніх сіл. Прибула сюди великою процесією громада церкви Успення Пресвятої Богородиці м. Яворова з хором. На видному місці було встановлено портрет Андрея Шептицького.

Святу Літургію відправив єп. секретар Синоду УГКЦ Юліян Гбур. Владика освятив хрест, що символізує єднання усіх християн, наріжний камінь і майдан, де зводитиметься храм та музей Андрея Шептицького.

Змістовною і глибокою була проповідь Преосвященного Юліяна Ґбура, який звернувся до присутніх із закликом усвідомити себе передусім християнами, а не лише греко-католиками чи православними. Тим більше, що усіх нас об’єднує спільна обрядовість, історія, одна мати — Україна…

Учасники урочистості мали змогу оглянути макет майбутньої споруди, що був встановлений на майдані. Його представив гостям голова районної держадміністрації Степан Лукашик та автор проекту архітектор Олег Боднар.

Велика справа започаткована. І наче благословення звучать сьогодні промовлені у далеких сорокових роках слова митрополита Андрея: «…Брати, панове — хоч би Ваша праця над помиренням не довела до повного з’єднання, вона принесе українському народові велику користь, коли хоч у частині причиниться до національної єдности. А кожен патріот-українець повинен усе зробити, що може у тому напрямі».

За матеріялами часопису «ЯВОРІВЩИНА» від 18 грудня 1997 року

Поділитися: