Свіжий номер

1(501)2024

Час ставати сильнішими

Стати автором

Згадаймо світлу пам’ять Митрополита Максима Германюка

Несподівано, З травня 1996 p., у Вінніпезі, Канада, на 85 році життя відійшов у Божу Вічність видатний богослов Блаженніший Митрополит Максим Германюк. Редакція журнала у числі за червень подала коротку вістку про смерть Митрополита Максима і заповіла, що довша згадка буде у числі за липень-серпень ц.р.

На жаль, замовлена стаття не прийшла до редакції, тому в попередньому числі не було заповідженої згадки. Щоб не пройти повною мовчанкою відходу у Божі засвіти Митрополита Максима, обмежуємось хоч до цього далеко неповного, короткого нарису — згадки про життєвий шлях Покійного Митрополита Максима.

Покійний Митрополит Максим Германюк був одним із найбільш талановитих українських богословів і владик у нашій Українській Католицькій Церкві, що здобув собі своєю працею над собою, а зокрема добрими богословськими студіями, як здібний, працьовитий і пильний студент. Його солідні богословські студії визначили йому життєвий шлях. У першу чергу Владика Максим вибився як непересічний богослов інтелектуаліст. Зі своїм глибоким знанням мав дар добре володіти словом, іншими словами, був непересічним проповідником і в загальному відданий працівнику Божому Винограднику. Як вже було сказано, своїм непересічним знанням і відданою працею Владика Максим здобув собі респект, повагу і пошану не тільки у церковних колах, але у загальному серед української діяспори.

Коли у 1963 році, після 18-річного ув’язнення і засланя, з’явився на волі, у центрі Вселенської Католицької Церкви у Римі, Блаженніший Митрополит Йосиф Сліпий, то він покладав великі надії, зовсім правильно, на Митрополита Максима Германюка, як видатного і талановитого богослова. Блаженніший Йосиф бачив у Митрополитові Максимові непересічну індивідуальність, високо вченого богослова і релігійно-церковного провідника. Ні більше, ні менше Блаженніший Йосиф у особі Владики Максима бачив свого наслідника. На жаль, сподівання Блаженнішого Йосифа скоро показались нереальними. Звичайно, не так легко було Блаженнішому погодитись і розпрощатись зі своїми сподіванями. Це факт, який багато заважив і мав чималий вплив на дальший розвиток Помісної УК Церкви. Без найменшого сумніву, слід підкреслити, що Владика Максим мав консервативний підхід до розв’язки проблем у нашій Помісній УКЦеркві, а зокрема коли йшлось про піднесення УКЦеркви до гідности патріярхату. З перспективи того часу сьогодні можна з певністю сказати, що постановка цих питань Патріярхом Йосифом була правильна. Звичайно в такій ситуації становище Владики Максима не залишилось без впливу на наших владик. І все ж таки Владика Максим формував богословську і політичну думку нашої Церкви. Це не залишилось без значення. Мабуть, ще заскоро давати цим обставинам повну оцінку, це напевно зроблять майбутні дослідники й історики.

Владика Максим Германюк вийшов з селянської родини. Народився 30 жовтня 1911 р. у Новому Селі Жовківського району, у Західній Україні. Батьки Максима, Микита й Анна з дому Мончук, Германюк дали йому глибоке родинне й релігійне вихованя. Середню освіту закінчив у гімназії оо. Редемптористів у Збоїськах в 1932 р. Після цього поступив до новіціяту Отців Редемптористів в Голоску, біля Львова. Богословські студії розпочав і закінчив на Лювенському Університеті у Бельгії, де габітулювався з моральної та догматичної богословії. Ієрейські свячення відбулись 1938 р. у Львові, які довершив Владика Николай Чарнецький. Отець Максим на цьому не зупинився. Повернувся на той же Лювенський університет, де в 1943 році здобуває диплом доктора з богословії. Поруч з тим студіював східні мови й історію. З таким знанням о. Максим не мав жодних труднощів одержати працю. Після цього о. Максим викладав філософію, соціологію та гебрейську мову в Духовній семінарії Отців Редемптористів у Бопляно — Бельгія.

Після закінчення Другої світової війни о. Максим Германюк включається в активне громадсько-політичне життя у Бельгії. Був ініціятором і основником Українського Допомогового Комітету у Бельгії у 1945 р. Був першим головою Українського Наукового Освітнього Т-ва у Бельгії. Брав участь у Міжнародньому Конгресі візантологів у Бельгії та Міжнародніх конгресах «Пакс Романа». Отець Максим був відомий як добрий духовний опікун Товариства «Обнова».

У 1948 році о. Максим Германюк переїхав до Канади, де зайняв позицію протоігумена Отців Редемптористів і водночас викладав моральну богословію і Святе Письмо у Духовній Семінарії Отців Редемптористів у Вотерфорді. Отець Максим зорганізував редакційну колегію, яку очолив, для журнала «Логос». Це справді великі почини й обов’язки, які абсорбували час і зусилля молодого о. Максима Германюка.

В 1951 р. Апостольська Столиця номінувала о. Максима єпископом-помічником для екзарха Манітобського екзархату преосвященного Владики Василія Ладики, а в 1955 р. Владика Максим став адміністратором Вінніпезького екзархату, який через рік Апостольська Столиця піднесла до митрополії, а Владику Максима піднесла до архиєпископа-митрополита Вінніпезької Митрополії. Владика Максим належав до передсоборової Богословської Комісії Вселенського Собору Ватиканського II і був учасником того Собору.

Синодальні отці обрали Владику Максима членом Секретаріяту Християнської Єдности.

Митрополит Максим брав жваву участь не тільки у церковно-релігійному житті, але також в українському громадському, будучи членом СКВУ та багатьох інших організацій та установ. Був довголітнім дійсним членом Наукового Товариства ім. Шевченка та членом богословських наукових установ. Перед Митрополитом Максимом всюди були відкриті двері.

Похоронні обряди св. п. Митрополита Максима Германюка відбулись 9 і 10 травня 1996 р. у Вінніпезі при великій участі духовенства, вірних і офіційних державних достойників. Похоронні обряди довершив Митрополит Михайло Бздель у співслуженні владик і священиків. Під час похоронів був присутній Митрополит Української Православної Церкви в Канаді Блаженніший Василій Федак у супроводі о. д-ра Олега Кравченка і двох митрофорних проторієреїв і виголосив прощальне слово.

Владика Любомир Гузар заступав Патріярха Мирослава-Івана, прочитавши від нього листа-співчуття, а в катедрі виголосив зворушливе прощальне слово над відкритою домовиною св. п. Блаженнішого Максима. Католицьку Церкву в Канаді репрезентував монсеньйор Еміліюс Гелей. Префекта Східньої Конгрегації кардинала Ахіля Сільвестріні репрезентував монсеньйор Віто Ралло, який також прочитав телеграму-співчуття Секретаря Стану кардинала Анджельо Содано, у якій була окрема згадка, що Папа Іван-Павло ІІ приєднується до молитов за св. п. Митрополита Максима. Змістовне прощальне слово виголосив Владика Михайло Вівчар, ЧНІ, епарх Чікаго.

На закінченя похоронних обрядів відбулись поминки, якими проводив голова КУК адв. Олег Романів. Владика Михайло Гричишин провів молитву. Під час поминок з прощальними промовами виступили: о. мітрат М. Буячок прощав в імені духовенства, преподобна сестра Хризантина прощала в імені Сестер-служебниць і Сестер св. Йосифа, Стефанія Біла прощала в імені централі Українців-католиків, Олег Романів прощав від КУК. Поминки закінчено молитвою, яку провів Митрополит Михайло Бздель і подякував усім за участь у похоронних обрядах. Хай світла пам’ять про Блаженнішого Митрополита Максима залишиться надовго між нами.

Вічна йому пам’ять!

 

Поділитися: