Наше видання формувалося в часі, коли духовенство і миряни були уражені комплексом меншовартості, колоніальною свідомістю та уявним конфліктом між помісністю рідної Церкви і централізмом Римського престолу. В основі двох цих вад було незнання самобуття Київської Церкви, принципів Берестейської унії, східного богослов’я, еклезіології Cхідних Церков і богослов’я сопричастя, відновленого Другим Ватиканським Собором. Тож головною увагою крайових управ Патріархального товариства та його органу «За Патріярхат» (згодом просто «Патріярхат») було вивчати й передавати ширшому загалу ціль і суть старань Патріарха Йосифа, давати мирянам можливість глибше пізнати власну традицію і те особливе визнання східного християнства, яке закріпив Другий Ватиканський Собор.
Повністю статтю читайте у паперовій версії журналу.
