Папа Павло VI, у своєму апостольському «Романо Понтіфіці Еліґендо», з 13 листопада 1975 р., відкинув дотеперішню потребу двох третіх плюс один голосів конкляве кардиналів для вибору папи. Ніхто з кардиналів, що скінчив 80 років життя, не може належати до конкляве. Число кардиналів виборців папи не може перевищати 120.
Папа також, противно до свого попереднього становища, поставився проти участи «делегованих єпископів і патріярхів» у виборі папи.
Декрет про вибір папи з 1179 р., в часі понтифікату Александра III, управнював також виключно Раду кардиналів вибирати папу. Але Другий Ватиканський Собор надав право єпископам управляти Церквою разом з папою без огляду на те, чи вони кардинали, чи ні. На цій основі,в рр. 1973 і 1974, Папа Павло VI заявляв, що в будучому до конкляве для вибору папи буде допущене деяке число єпископів. Одначе папа послухав правлячих тепер кардиналів, які бояться, що допущення єпископів до вибору папи послабить владу Колеґіюм кардиналів і Ватиканської Курії і тому змінив своє попереднє становище.
Також асиста кардиналів, яка досі бувала при виборі папи, тепер позбавлена цього привілею. Лише двох техніків будуть допущеними провіряти, чи немає в кімнатах заінстальованих інструментів для запису, репродукції, передання голосів і світлин із приміщень, де вибирають папу.
Для східніх католиків є вимовною дальша відсутність представників Східніх Церков у виборі папи. Логічно це підтверджує, що папа є управителем-патріярхом Латинської Церкви, бо лише її представники його вибирають. Тому адміністраційно-церковна власть папи відноситься до інституцій Латинської Церкви, згідно з давньою традицією і практикою.
