Зображення неба у візантійському мистецтві

Елементи тканин з’являються у зображеннях неба на основі біблійної, античної текстової традиції. Вони проникають у всі предмети й образи, символічно пов’язані з небом. У літургійній практиці це ківорій і зоря, які стали образом неба, а в іконографії – різновид мандорли із зображенням зір. Тканини й покрови стали важливими елементами в образній системі іконографії неба. Символічне зображення небес могло бути представлене як об’єктами, пов’язаними з тканинами (полог, намет, парасоля), так і образами зоряного неба. І ті, і ті могли вільно поєднуватись, збираючи в собі кілька ознак: зоряного неба, напнутої тканини, намету. Такі складні поєднання покликані не лише створити різні варіації в представленні неба, а й через символ розкрити образи, закладені в текстовій традиції неба як напнутого Творцем намету, великого і прекрасного творіння Господа, подобизни Скинії і прояву піклування Божого про людей, через сотворення покрову неба над усією землею.

Повністю матеріал читайте у друкованій версії журналу.