Звернення Філадельфійської громади до Митрополита А. Сенишина

Дня 2 грудня 1967 року вечером в навечеріє двадцятип’ятилітнього ювілею хіротонії Владики А. Сенишина, громадяни міста Філядельфії зібрані на ширших сходинах Товариства за Патріярхальний Устрій Української Католицької Церкви схвалили і вислали Йому побажання, які друкуємо нижче.

їх Ексцеленції

Митрополита Філядельфійського

Бисокопреосвященішого Архиєпископа Кир Амброзія Сенишина

у Філядельфії

Ваша Ексцеленціє!

Ми, громадяни міста Філядельфії, вірні Української Католицької Церкви, зібрані на зборах дня другого грудня 1967 Року на яких запрошені доповідачі, чільні громадяни українського організованого життя в США поділилися з нами своїми думками й увагами стосовно церковно-релігійного життя української діяспори, рішили при цій нагоді висловити спільне й передати Вашій Ексцеленції наш привіт і побажання з нагоди двадцятьп’ятиліття хіротонії Вашої Ексцеленції.

Свідомі того, що успіхи, що їх осягнула наша церква в цій країні за три чверти століття, були можливі в першу чергу завдяки особливій ласці і опіці Всевишнього над нашим знедоленим народом, а також завдяки спільним зусиллям попередників Вашої Ексцеленції, відданих Богові і Вселенській Церкві та свому народові блаженної пам’яти Владики Сотера і Кир Константина, священиків піонерів-місіонарів та загалу відданих вірних, ми бажали б Вашій Ексцеленції бути, за Божим благословенням продовжувачем щасливого і в Бозі початого великого діла. Під мудрим проводом своїх владик священики-місіонарі, навіяні великою любов’ю до свого народу, запалювали наших попередників на цій землі чеснотами віри і любови та вели їх на висоти подвигів в їхньому релігійному і національному житті закріплюючи в їхніх і їх дітей серцях відданість своїй церкві й народові. Завдяки цій Божій гармонії між вірними, священиками і владиками могло розвинутись церковно-релігійні й національно-суспільне громадське життя до висот, що на них ми сьогодня можемо бути горді. Божі храми і народні доми, манастирі й школи, пам’ятники й господарські та культурні інституції, що прикрашують сьогодні нераз видні площі в більших містах Америки від океану до океану є наочними свідками росту української громади в цій країні, росту, що без цієї гармонії духа і єдности церкви й народу ледви чи був би можливим.

Одначе коли з радістю й гордістю згадуємо минуле не можемо з тими самим почуваннями говорити й думати про майбутнє. Наші серця стривожені, наші душі занепокоєні, а в наших думках повстають поважні сумніви відносно майбутнього нашої Церкви й народу у великій діяспорі, а головно коли йдеться про церковну провінцію Української Католицької Церкви, що її за Божою волею і за рішенням св. Апостольської Столиці очолює Ваша Ексцеленція.

Ми були б поганими вірними св. Вселенської Католицької Церкви-Матері й невдячними дітьми Української Католицької Церкви, коли б не горіли бажанням при кожній нагоді звеличувати Божу славу і дбати про добро нашої Церкви. А це могло б статися, коли б у нас посіялась й байдужність, коли б ми не сказали нашому Архипастиреві про те, що нас турбує і журить, а навіть болить і ранить наші душі й серця. Вважаємо, що цей світлий ювілей Вашої Ексцеленції є доброю для того нагодою і тому до наших побажань ми долучимо також вислови нашого занепокоєння і турбот, що стосуються важливих проблем і пекучих питань сучасного і майбутнього нашої Української Католицької Церкви поза межами нашої батьківщини, а особливо в США.

З прикрістю доводиться нам ствердити, що враз із ростом і потішаючим розвитком церковно-релігійного життя в цій країні, особливо коли йдеться про його організаційну і матеріяльну сторінку, почався вже в минулому певний занепад в духовній площині. Не сумніваємося, що явища такого порядку є аж надто очевидні для Вашої Ексцеленції, коли ми, вірні, дозволяємо собі говорити про це, та з глибини наших наболілих душ видвигаємо такі недомагання:

1) Брак єдности серед ієрархії Української Католицької Церкви засвідчений тим, що

а. досі не відбувся синод владик Української Католицької Церкви, котрий уконстатував би існування і діяння Української Католицької Церкви як єдиної, неподільної помісної Церкви українців католиків в цілому світі;

б. відсутність позитивного становища Вашої Ексцеленції, та небагатьох других Ієрархів, до видвигненої на Другому Ватиканському Соборі нашим Ісповідником Віри Верховним Архиєпископом Йосифом Сліпим ідеї Українського Патріярхату допомогла провалові цієї акції і відкладенні її на невідомий час;

в.            нехтується рішення св. Апостольської Столиці в нашій церковній провінції в справах юрисдикції Верховного Архиєпископа, Їх Блаженства Кардинала Йосифа Сліпого. Стверджуємо, що на тому дуже терпить авторитет св. Церкви взагалі, а Української Католицької Церкви зокрема. Нехтування, авторитетом на будь якому щаблі призводить до нехтування всякого авторитету на низах у кожному суспільстві. Не може це бути вийнятком і серед нашого народу. Такий стан загрожує поважно релігійному життю великого числа вірних нашої Церкви;

г. рівночасно сприяється постепенному нівеляційному процесові стосовно нашої церковної відрубности в цій країні. Маємо на увазі небезпеку, що в майбутньому наша Церква буде підпорядкована і юрисдикційно залежна від провідних і відповідальних чинників американської римо-католицької Церкви. На це вказує в першу чергу зміна назви нашої Церкви, як це виявляють офіційні акти і публікації Американської Католицької Церкви, в яких наша Церква названа Американська Католицька Церква Візантійського Обряду, замість Українська Католицька Церква Східнього /фактично – українського/ обряду. Така зміна вносить замішання і непорозуміння бо більшість східніх церков були колись візантійського обряду, але сьогодні так себе більше не називають, бо витворили свої власні обрядові властивості, як і наша.

Дальше, таке саме значення має і участь владик нашої церковної провінції у синодах Американської Римо-Католицької Церкви.

2) Занедбання, а то й свідоме нехтування клером нашої Церкви скарбами нашої української традиції, а особливо питомими властивостями нашого обряду.

3) Не прикладається належної уваги в парохіяльних школах вивченні української мови дітьми українських родин, зокрема навчанні релігії українською мовою. Без знання мови не можливе пізнання культурних надбань українського народу, а тим самим церковних традицій і обрядів. Діється це зі шкодою для українського і американського народів.

4) Занедбується духове життя вірних, головно молоді, в наслідок чого чимраз більше стає помітне занедбання релігійних практик, байдужність у справах віри і Церкви, а навіть випадки цілковитого безвір’я і Відходу від Католицької Церкви.

Є це найбільш болючі і невідкладні проблеми церковно-релігійного життя української громади у США, в тому великої кількости вірних архиєпархії Вашої Ексцеленції. Можна б згадати ще й інші. І коли ми звертаємось з ними до Вашої Ексцеленції в такий особливий момент життя Вашої Ексцеленції, то робимо це тому, що вважаємо, що Ваша Ексцеленція з рації свого становища є в праві і можете їх розв’язати єдино правильно в дусі цієї Божої гармонії, що її ми згадали на початку – в дусі єдности Української Католицької Церкви і під єдиним проводом для всіх вірних українців католиків у всьому світі, в дусі збереження авторитету і правопорядку, в дусі збереження і плекання скарбів церковної і національної культури і традицій, в дусі єдности Церкви й розсіяного знедоленого народу.

Не сумніваємось, що коли громада вірних побачила б серйозні кроки Валю; Ексцеленції в напрямі ліквідації тих недомагань, вона відгукнулася б з великим запалом, відданністю й жертвенністю, і піддержала б їх так, як піддержувала почини усіх достойних великих Владик нашої Церкви в минулому. Бажане Вашій Екесцеленції Многих і Благих Літ!

Філядельфія, дня 2 грудня 1967 року.

 

За Справу Товариства за Патріярхальний Устрій Української Католицької Церкви

Відділ у Філядельфії:

Д-р Лев Смішко /в.р./ голова
Д-р Юліян Колтун /в.р./ секретар

 

За Президію Зборів:

інж. Роман Левицький /в.р./ предсідник
Д-р Володимир Бачинський /в.р, містопредсідник