до зорганізованого мирянства в патріяхальних організаціях
та всього громадянства для посилення патріярхальної акції ПУКЦеркви.
Президія УПСО, на свойому засіданні в дні 6 вересня ц.р. вважає відповідним подати до публічного відома слідуючі ствердження та доручення на теперішньому стані патріярхальної акції:
І. Значення Ювілейної Святорічної Прощі українців до Риму:
Ясність, повнота концепції та рішучість постави Блаженнішого Патріярха Йосифа що до сучасного стану ПУКЦеркви є міродайними для акції в користь розвитку УКЦ в Україні і в діяспорі, а посередньо і для всього релігійного життя української спільноти. Патріярша влада і патріярший устав є дефінітивно введені в життя ПУКЦеркви згідно з постановами II. Ватиканського Собору та Синодів ПУКЦеркви Треба ввести в практичне життя парафій, єпархій та екзархатів вимоги патріяршого уставу й плекати специфічні риси українського обряду та українського традиційного благочестя.
Це введення в життя патріяршого уставу має стати приводом до поглиблення релігійного життя одиниць і громад та до повного усвідомлення окремого місця і покликання ПУКЦ у Вселенській Церкві.
ІІ. Скріплення структури УПСО:
УПСО і весь мирянський рух за патріярхат має велике завдання мобілізувати всі наші національні сили для підтримки змагань Патріярха.
Крайові організації за патріярхат та їх відділи повинні поповнити свої ряди, створити активні групи при всіх парафіях та входячи в співпрацю з іншими церковними організаціями як братствами, сестрицтвами, християнськими молодіжними і професійними організаціями, тощо — створити сильну організаційну і матеріяльну базу для праці УПСО.
Бути промоторами здійснення заряджень Патріярха і Синоду ПУКЦ та переводити збірки на Патріярший фонд, коли цього не роблять ще церковні місцеві власті.
ІІІ. В площині діяльности УПСО:
Вивчати, усвідомлювати і здійснювати напрямні, опрацьовані Конгресом УПСО, який відбувся в Кастельґандольфо дня 15. липня ц.р. тобто у внутрішній, зовнішній і екуменічній ділянках. З цією метою треба помножувати молитовні і студійні патріярхальні зібрання, а в екуменічній площині робити це передовсім з нашими православними братами для скріплення змагань за єдність традиційного українського християнства.
Звернути пильну увагу на наші внутрішні справи. Зрілий нарід полагоджує свої контроверзійні справи, чи малі непорозуміння сам, а не звертається за порадою чи інформаціями там, де їх не може одержати. Це наше історичне нещастя, і це дуже влучно з’ясував наш літописець в короткім реченню: «В нас непорядок, непорозуміння і сварки — прийдіть і рядіть нами». Таке наставлення мусить в нас раз на все зникнути і в тім напрямі нам всім слід добре попрацювати, щоб викреслити і збудити, приспану ворогами нашими, національну гордість! А мусимо працювати послідовно, витривало і рішучо, але рівночасно і коректно, бо цього вимагає велика справа за яку ми змагаємось.
Мозольною і послідовною працею та у взаїмній любові і пошануванні напевно осягнемо більше, як методами, чужими для українського духа. Тому ми просимо всіх: і нашу Ієрархію і духовенство і мирян над тим поважно застановитись і ділати і поступати згідно з нашим гаслом: «За Єдність Церкви і Народу».
IV. Що до розбіжностей в патріярхальній акції: Президія УПСО констатує, що деякі владики, незначна частина духовенства та мирян, як теж ширшого громадянства і громадських установ все ще ставляться зі застереженням, може з причин формальних або зовнішних, до факту введення в життя Патріяршого титулу і патріярхальної структури в ПУКЦ, ніби очікуючи надання і признання Патріярхату ПУКЦеркві зі зовні. Зокрема прикро вражає факт, що деякі владики вважали відповідним навіть публічно і перед чинниками Ватикану виступати проти дії Блаженнішого Патріярха. Таке поступовання є неоправдане, дискредитуюче а в першу чергу болюче для поважної більшости нашого Божого люду.
Ми є проти того, щоб з тої причини поширювати ненависть чи ворожнечу. Її в нас і без того досить. Навпаки — ми повинні з любов’ю надією і рішучістю, яких приклад дає нам Блаженніший Патріярх, виясняти і вказувати «незрячим» на незрозуміння історичних і теперішних основ та необхідности патріяршого завершення ПУКЦеркви вже в теперішню пору.
Така сама постава має бути в обличчі негативного ставлення з боку чинників Ватикану відносно прямувань нашої ПУКЦеркви: наш Блаженніший Патріярх є найкращим живим прикладом непохитної єдности з наслідником св. Петра та рівночасно необхідности патріяршого самоствердження Української Церкви. Треба діяти і молитись, щоб Апостольська Столиця, а з нею вся Вселенська Церква, якнайскорше визнала право на життя і самобутність УКЦ.
V. Нашим гаслом в найближчому періоді має бути: Гуртуймось доокола нашого Патріярха ! Під цим гаслом треба організувати згадані молитовні і студійні зібрання. Не менш важним є також, щоб наші Крайові організації звернулись до Владик і духовенства, до наших Громадських організацій і Централь з проханням, щоб вони всі підтримали акцію Патріярха Йосифа, не чекаючи на формальні акти з боку чужих чинників!
Президія Українського Патріярхального Світового Об’єднання «За Єдність Церкви і Народу»
проф. д-р П. Зелений, голова
д-р В. Попович, вр. І заст. голови
д-р К. Митрович, вр. секретар
інж. С. Тим’ян, скарбник
