Звернення Українського Патріярхального Світового Об’єднання

УКРАЇНСЬКОГО ПАТРІЯРХАЛЬНОГО СВІТОВОГО ОБ’ЄДНАННЯ
ДО УКРАЇНСЬКОГО ГРОМАДЯНСТВА НА РІДНІЙ ЗЕМЛІ І В РОЗСІЯННІ ЖИВУЧИХ, ГОЛОВНО Ж ДО ЧЛЕНІВ ПАТРІЯРХАЛЬНИХ ТОВАРИСТВ
ТА ВСІХ МИРЯН УКРАЇНСЬКОЇ ГРЕКО-КАТОЛИЦЬКОЇ ЦЕРКВИ
Дорогі Брати і Сестри!

Цей рік, що подарував нам Господь, рік перший відновленої української державности, є рівночасно і роком столітніх уродин великого українця наших недавніх часів — Ісповідника Віри, Патріярха й Кардинала Йосифа Сліпого, який народився в селі Заздрість на Поділлі 17 лютого 1892 року.

Багато є причин, щоб відзначити цей ювілейний рік: ще за життя свого Патріярх Йосиф був не лише визначним науковцем-теологом, не лише Главою Української Католицької Церкви у найважчі для неї часи, але й своїм 18-літнім ісповідництвом та непохитною поставою протягом цього часу став висловом і уосібленням цілої нашої Нескореної Церкви, і в його особі ми вшановуємо сонми незчисленних, а часто й невідомих Ісповідників та мучеників. Це ж вони, під Його проводом, винесли всі ворожі переслідування, щоб довести остаточно до відродження і легалізації нашої Української Греко-католицької Церкви, щоб підтвердити ще раз, що «враги пекольні її не переможуть».

Патріярх Йосиф Сліпий був і тим живим, харизматичним центром, довкола якого згуртувалися всі найкращі сили УКЦеркви в розсіянні для втримання батьківської віри і звичаю наперекір усім асиміляційним тенденціям. На міжнародньому полі Покійний був першим, хто в часи найбільшої деконьюнктури української справи — на Вселенському Соборі Ватиканському Другому — підняв справу мовчазної і незнаної тоді у світі нашої Церкви, ставлячи вимогу створення і завершення її Патріярхатом Києво-Галицьким. Цей виступ мав значення, яке далеко виходило поза чисто церковні справи.

Не можна й недооцінити значення Патріярха Йосифа в ділянці всеукраїнського екуменізму. Він залишив у своєму Заповіті відомі слова: «Ставайте всі в обороні Української Католицької Церкви, але бороніть права Української Православної Церкви, так само жорстоко знищеної чужим насиллям. Бороніть також інші християнські релігійні громади на українській землі…». І це були не лише слова, бо в усій своїй діяльності протягом двадцяти років у вільному світі, йдучи слідами свого великого попередника, Митрополита Андрея Шептицького, Патріярх Йосиф діяв у дусі екуменізму, в дусі єдности Церкви й народу та всіх українців-католиків. Відомий, наприклад, його щедрий дар на побудову пам’ятника Митрополиту Василеві Липківському у Бавнд-Бруці, Н.-Дж.

У цьому 1992 році відзначаємо не лише століття із дня народження цього мужа Божого Провидіння, але і плянується святочне перенесення 28-29 серпня 1992 року його тлінних останків із крипти храму Св. Софії у Римі у його правний осідок — до Катедри Святого Юра у Львові, так як цього бажав він у своєму Заповіті.

Тому Українське Патріярхальне Світове Об’єднання вважає вповні оправданим та доцільним проголосити цей 1992 рік Роком Патріярха Йосифа Сліпого та, за благословен­ням наших духовних властей, закликаємо все наше громадянство вшанувати великого подвижника Церкви і народу.

Особливо важливо, щоб наповнити звучання слів цього проголошення якнайширшим та найглибшим змістом. На 26-28 серпня 1992 року плянується Світовий Конгрес Мирян у Львові, присвячений актуальним проблемам Української Греко-католицької Церкви, на якому прозвучать ідеї Патріярха. Крім цього, плянуємо всенародні святкування, а зокрема академії, доповіді та конференції, які повністю з’ясували б та закріпили б у свідомості нашого громадянства вагу і вартість цієї небуденної людини та її життєвого подвигу. Пропонуємо широку пресову кампанію в цьому напрямі, яка охопила б теж і українську пресу, зокрема християнську. Робимо зусилля, щоб українська пошта серед перших своїх поштових марок також відзначила Патріярха Йосифа у 100-ліття його народження. Можливе виготовлення звукових та зорових стрічок про життя та діяльність Ісповідника-Патріярха. Виготовлення меморабілій, які поширювали б святкову атмосферу та пригадували б «печать духа» великого праведника на житті, як його духовних нащадків, дітей Української Греко-католицької Церкви, так і всього нашого народу.

Йдучи за кличем, що хто не шанує минулого, не вартий майбутнього, пошануймо належно цього велетня Української Церкви і Духа. Пошануймо належно, у всенародньому єдиномислії, того, хто, як колись Мойсей довів свій народ до обітованої землі, щоб самому не ввійти вже до неї.

Хай же витає його дух у вільній незалежній Україні та сповняться пророчі слова його заповітів.

За Головну Раду УПСО:

Василь Колодчин, голова,
Володимир Баран, секретар,
Мирослав Лабунька, заступник — Америка,
о. митрат Роман Ганкевич, заступник — Канада,
Роман Кравець, заступник — Англія,
Леся Крип’якевич, Українська Молодь Христові — Україна,
Іван Гречко, Клюб Української Інтелігенції — Україна,
Олег Гнатюк, Братство св. Володимира — Польща.