Преподобному Нашому Братові, Кардиналові Святої Римської Церкви Йосифові Сліпому, Львівському Верховному Архиєпископові Українців Папа Павло VI Преподобний Наш Брате: Поздоровлення і Апостольське Благословення
Проаналізувавши найважливіші джерела та коментарі у справі визнання нових патріархатів у католицькому сопричасті, слід підкреслити, згідно з духом і буквою II Ватиканського Собору, існування реальної потреби, актуальної як ніколи для вселенської Церкви, – діяльно заохочувати природний ріст Східних Католицьких Церков та всіляко сприяти (exoptare) цьому природному ростові у формі, адекватній конкретному Божому народові, завжди опираючись на традицію.
Українці Католики Канади, на свойому історичному Конґресі в днях 28, 29, 30 червня і 1 липня 1968 р. який проходив в Едмонтоні, разом
Заокеанські українці-католики переживають тепер хвилини радости, душевного піднесення та повних надій з нагоди приїзду до наших сторін його Блаженства Верховного Архиєпископа Кир Йосифа,
Так, ми поділяємо переконаність Патріарха Йосифа, що завершення нашої Церкви патріаршим вінцем є “овочем дозрілої свідомості” у її Божому Народі. І ми й далі утверджуватимемо в житті нашої Церкви належні патріархальні структури та патріархальну свідомість. Проте без благословення Святішого Отця і без належного в нас смирення наш патріархат міг би стати раною в тілі Вселенської Церкви, і саме це змушує нас бути обачними. Ми певні, що як дочекався вітцівського благословення Роман Шептицький, так дочекаємося його і ми: Святіший Отець обов’язково благословить Києво-Галицький патріархат.
На дорозі існування майже кожного народу зустрічаються важливі історичного значення події з трудними до розв’язки проблемами. Відвічальність за вдале чи невдале розв’язання таких
Одним із наслідків 2-гої Світової Війни була ліквідація колоніальних імперій європейських потуг. Коли розлогі колонії на неевропейських континентах одна по одній осягали незалежність,
Напевно з великим зацікавленням прочитали усі, кого непокоїть доля нашої Церкви, інтерв’ю Високопреподобного Отця Протоархимандрита Атанасія Великого ЧСВВ з редактором «Українського Життя», вміщене
Основна мета руху – це патріярхат, чи точніше, патріярхальний устрій Української Католицької Церкви (як її офіційно називають у діяспорі від 1959 р.). Це традиційна форма устрою Східних Церков, як православних, так і католицьких. Не всі Східні Католицькі Церкви мають патріярхальний статус. Однак деякі, досить нечисленні – наприклад, Мелхітська, Сирійська, Халдейська, – його мають (див. загально Roberson 1988), а найбільш численна, українська, ніколи, бодай формально та офіційно, його не мала.
Коротка історія організованого руху за створення Українського Католицького Патріярхату дозволяє усистематизувати себе поділом на три окремі дієві періоди. Перший найбільш спонтанний і піднесений