Свіжий номер

Про обкладинку

Час ставати сильнішими

Стати автором

Студіон

Інтелектуальний осередок Патріярха Йосифа у 1970 – 1980-их роках

Блаженніший був такий пройнятий ідеєю заснування УКУ, що вже 24 червня 1963-го (чотири місяці після звільнення) скликав перше засідання ректорату в своєму помешканні у Ватикані, а через рік – у монастирі «Студіон», що в Кастельґандольфо. Від 1966 року ці засідання проходили вже у власних приміщеннях на Via Boccea, 478.

Йосиф Сліпий втішався чималим авторитетом при різних папських університетах та інститутах і часом консультувався з різними професорами цих вишів. Блаженніший любив перебувати в товаристві академіків, його запрошували на різні наукові конференції. До частих його гостей і консультантів належали передусім професори з Папського Орієнтального інституту, багатьох з яких він знав ще з передвоєнних часів. Серед них слід згадати такі імена: Вільгельм де Фріс, Йосиф Ґілл, Йоганнес Гек, Іван Жужек, Миколай Ловковіц, Альфонс Раес, Ян Крайцар, Фелікс Беднарський, Корнеліо Фабро, Янез Водопівець, Луїджі Боліоло, Антоніо Піоланті, Сальваторе Ґарофало, П’єтро Кіокетта… І це лише кілька імен видатних римських богословів 1970-их років.

 

Повністю статтю читайте у паперовій версії журналу

Студитська родина росте

(УПБ. Рим) — Українська студитська монаша родина в Україні і поза Україною росте! Не зважаючи на так звану сьогодні кризу духовних покликань, за останніх десять років відновлене на чужині Патріярхом Йосифом студитське монашество збільшилось уже на кількох молодих членів.

У неділю, 23 лютого 1986 p., у манастирі «Студіон» біля Риму прийняв малу схиму брат Олександер Кіляр.

Цей давній монаший чин, званий також «ангельський образ», — це акт, яким монах по довгій пробі й практиці монашого життя в молитві, праці, покаянні й спільному манастирському житті цілковито залишає світ, вмирає для нього і вибирає повне життя в Христі, вибирає повне життя духа, присмирюючи плоть і всі житейські мудрування, щоб провадити, як говориться в літургії, — ангелоподобне житіє. У нас на Україні цей чин малої схими (під впливом латинства у нашій Церкві називали цей обряд «професією» або складенням обітів) запровадив св. Теодосій.

У часі Святої Літургії по вході з євангелією брат Олександер в супроводі своїх співбратів і двох ієромонахів увійшов у храм студитської обителі над Альбанським озером, вдаряючи три доземні поклони. Отець Архимандрит Любомир у царських вратах спитав його: «Чого прийшов ти, брате? Чи хочеш виректися світа і всього того, що в світі?». На відповіді згоди вступити в цей спосіб монашого життя о. Архимандрит постриг нового члена своєї монашої родини і дав йому монашу одежу і наче нову духовну зброю, якою монах боротиметься серед своїх монаших подвигів: клобук — шолом спасення, параман — броня правди, чотки-вервиця — меч духовний, хрест — щит оборони перед зазіханням диявола і ін. Це зворушлива церемонія з багатомовним змістом про велику ціль монашого життя — жертви, молитви, самозаперечення і праці для Церкви і народу.

Студитське монашество — це древній наш Устав зі своїми початками в Києві. Потім він заник, і на його місці розвинувся в нас Чин св. Василія Великого з меншими монашими строгостями та з латинськими монашими правилами, зокрема по його єзуїтській реформі в другій половині XIX століття. Коли ж на львівському митрополичому престолі засів Сл.Б. Митрополит Андрей, він відновив цей древній наш монаший Устав Студитів і в короткому часі ця монаша громада почала процвітати, зокрема в своїй монашій обителі в Уневі. Першим її архимандритом став брат Митрополита о. Климентій Шептицький. Друга світова війна і більшовицька навала розбила це велике діло, і кілька монахів-студитів опинилося на чужині, які згодом за поміччю і благословенням Владик Ізидора Борецького заснували свій манастир у Канаді в місті Вудсток. З приходом на волю покійного Патріярха Йосифа, він придбав для них манастир біля Риму і на його заклик відновлену монашу родину збільшили молоді сили. Сьогодні цей манастир е вже малою духовною українською твердинею монашого життя біля Петрового міста.

Треба радіти, як сказав о. Архимандрит у своїй проповіді, що Бог благословить нас новими монашими силами, які ростуть в Україні й на чужині, щоб стрінути наше друге тисячоліття зі сміливими робітниками для Христового виноградника на вільній українській землі.

Брат Олександер — ще уродженець Львова. Виховувався на еміграції в Німеччині, Аргентіні і в США. Після довшого перебування між монахами-студитами біля Риму і в Парагваї, прийняв «ангельський образ» для освячення своєї душі і сповнення свого завдання на славу своєї Церкви і українського народу.

Друге життя українського Студіону в Римі в рік пам’яті Патріарха Йосифа Сліпого

Знаменно, що в рік 125-тої річниці з дня народження блаженної пам’яті Патріарха Йосифа Сліпого, розпочав повернення до життя монастир Св. Теодора Студита (“Студіон”), що знаходиться в околиці озера Альбано, поблизу містечка Кастель Гандольфо, біля Риму.

Коротко про історію цього монастиря, який за бажанням блаженної пам’яті митрополита Андрея Шептицького, як також і за велику частину його коштів, був придбаний блаженної пам’яті патріархом Йосифом Сліпим для монахів Свято-Успенської Унівськоі Лаври, небагатьом з яких вдалось в часи Другої Світової війни втекти від нищівного поневолення їхньої батьківщини тоталітарним Совєтським Союзом, що, руйнуючи, загнав у підпілля не лише монастирі, але цілу Греко-католицьку церкву.

Митрополит Андрей прагнув створити осередок східного чернецтва в Римі, який би репрезентував традицію нашої церкви, як також дав би можливість монахам-студитам, призначеним до вивчення богословія в Римі, залишатись в середовищі свого монашого життя. Тому митрополит поручає о. Кирилу Королевському, який був представником УГКЦ при Апостольському Престолі, придбати землю під будівництво, або монастир в Римі, що о. Кирило і зробив, придбавши в центрі Риму землю, яку згодом змушений був продати з огляду на існуючий закон, згідно якого землю, призначену до забудови, якщо не використовувати відповідно за призначенням протягом п’яти років, потрібно було продати, або ж держава її забирала. Ці кошти з продажу землі отець Кирило поклав до Конгрегації Східних Церков до кращих часів, бо почалася війна і про будівництво не могло йти й мови.

Патріарх Йосиф Сліпий, який повернувся до Риму з радянських концтаборів, практично відразу почав шукати монастир для монахів-студитів, яким вдалось втекти від радянської окупації на Захід. І от патріарх знайшов і придбав монастир оо. Маріоністів в околиці озера Альбано. Стягнув до цього монастиря монахів, де ігуменом був світлої пам’яті о. Антоній Рижак, а відтак архімандритом став блаженніший Любомир Гузар. Патріарх Йосиф завжди скеровував до цього монастиря своїх гостей, або людей, яким була цікава духовна і літургійна традиція української католицької церкви візантійського обряду. Вражає далекоглядність великоукраїнського ісповідника віри. Мудрий муж, знаючи людську природу, захистив облюбований монастир, наклавши анафему на тих, хто би хотів його продати, або змарнувати. Адже цей монастир був придбаний не за ситі пожертви західних багатіїв, а за натруджені гроші передвоєнної України, і в більшій мірі Митрополита Андрея Шептицького. Однак, в ті часи монахів було мало, не було багато і наших вірних у Римі, тому і життя в монастирі було нелегким з огляду не тільки на матеріальні труднощі, але й щодо змісту та життєвого призначення монашої спільноти.

Коли УГКЦ вийшла з підпілля, монахи Студіону почали серйозно зостановлятись над змістом свого духовного життя і перспектив його розвитку. Прийнявши рішення, в 1993 році вони залишають Студіон і перебираються в Україну. З цього часу починаються поневіряння Студіону, тобто приміщень монастиря і храму, що довший час залишались порожніми, або використовувалися різними спільнотами, які за мізерну плату цей монастир використовували. Таким чином ця посілість поступово почала деградувати, а протягом останніх 17-ти років одна, менша частина монастиря, була під управлінням одного італійського римо-католицького священика, а більша – реконструйована під старечий будинок і здана в оренду, за яку священик отримував якісь копійки в оплату, наче за опікування монастирськими приміщеннями і землею. Патріарша перлина зазнала страшного занепаду.

Чимало випробувань випало на долю української Греко-католицької церкви та її прихильників минулого століття. На щастя, в її лавах вистачає, з чистим розумом і щирим серцем, вірних служителів. Завдяки зусиллям Отця і Глави УГКЦ Святослава Шевчука та Конгрегації для Східних Церков Святого Престолу в Римі, Студіон починає відроджуватися. Звичайно, складно реанімувати щось, що ледве дихає, але перші кроки зроблені і, вперше за багато років здійнялися з вдячністю до неба монастирські сосни, спраглі до людської опіки. Ієромонах Орест (Олег Козак), якому була доручена душпастирська опіка українських греко-католиків в Греції, став покликаний до віднови монашого життя в Студіоні, яке необхідно починати від найменших дрібниць. Тепер для повноцінного функціонування очікується на офіційне призначення о. Ореста Козака Конгрегацією для Східних Церков відповідальним за цей монастир не лише перед українською Церквою, але також і перед італійською державою, щоб він міг в повній мірі виконувати покладені на нього обов’язки. Отець щиро вболіває за долю історичної святині його церкви, і готовий справитися з дорученням, докласти зусиль до того, щоб мрія Йосифа Сліпого стала дійсністю. Духовна обіцянка, не перед людьми, перед Богом…

Отже, попереду багато праці, але й багато планів. Сьогоднішня ситуація, на відміну від колишньої, нарешті, сприятлива. В перспективі цей монастир має за ціль репрезентувати не лише східне монашество УГКЦ, але відкривати для зацікавлених осіб красу сакрального мистецтва візантійської церковної традиції, зорганізовуючи іконографічну школу візантійського чотирьохколірря та школу церковного співу, студенти яких могли би, проживаючи в монастирі, брати участь у повному правилі літургійного життя монастиря. Цього року, 19-23 жовтня в монастирі пройде перша Міжнародна наукова конференція з візантиністки, започатковуючи серію наукових конференцій візантиністів в Студіоні. Знаменно, що у рік світлої пам’яті його духовного отця, Патріарха Йосифа Сліпого, та саме за його заповітом, монастир почне дихати на повні груди, ставши духовним осередком, привабливим напрямком як для майже мільйонної української громади Італії, так і для монахів з України та усіх куточків світу.

Отже, до зустрічі в жовтні біля озера Альбано, віддамо свою шану Великому Українцю, схилившись в молитві за долю України серед патріарших сосен.


Галина Маслюк,
голова Асоціації української діаспори 
в Греції
“Українсько-Грецька Думка”.


https://fightingfortruthblog.wordpress.com/2017/05/28/%D0%B4%D1%80%D1%83%D0%B3%D0%B5-%D0%B6%D0%B8%D1%82%D1%82%D1%8F-%D1%83%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1%97%D0%BD%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%BE%D0%B3%D0%BE-%D1%81%D1%82%D1%83%D0%B4%D1%96%D0%BE%D0%BD%D1%83-%D0%B2-%D1%80/