Блаженніший був такий пройнятий ідеєю заснування УКУ, що вже 24 червня 1963-го (чотири місяці після звільнення) скликав перше засідання ректорату в своєму помешканні у Ватикані, а через рік – у монастирі «Студіон», що в Кастельґандольфо. Від 1966 року ці засідання проходили вже у власних приміщеннях на Via Boccea, 478.
Йосиф Сліпий втішався чималим авторитетом при різних папських університетах та інститутах і часом консультувався з різними професорами цих вишів. Блаженніший любив перебувати в товаристві академіків, його запрошували на різні наукові конференції. До частих його гостей і консультантів належали передусім професори з Папського Орієнтального інституту, багатьох з яких він знав ще з передвоєнних часів. Серед них слід згадати такі імена: Вільгельм де Фріс, Йосиф Ґілл, Йоганнес Гек, Іван Жужек, Миколай Ловковіц, Альфонс Раес, Ян Крайцар, Фелікс Беднарський, Корнеліо Фабро, Янез Водопівець, Луїджі Боліоло, Антоніо Піоланті, Сальваторе Ґарофало, П’єтро Кіокетта… І це лише кілька імен видатних римських богословів 1970-их років.
Повністю статтю читайте у паперовій версії журналу