Митрополит Андрей Шептицький. Цінна прикмета нашого народу

Всі українці високо цінять науку й освіту. Як діти, що з такою ревністю горнуться до школи й бажають учитися, так і їх родичі та старші в народі уважають науку, освіту, знання — за першу й найважнішу потребу народу. Може стан пониження чи поневолення, в якому через довгі століття находився наш клир і наш нарід, може відчута інстинктом потреба, може свідомість, що ніщо більше, ніщо ліпше не припиниться до двигнення, як знання, — в причиною, що наука й освіта в у нас усіх ідеалом, до неї горнеться наша молодь ще в літах, в яких ледви чи може мати поняття про те, що в правдиве знання. За нею тужили й тужать ці покоління, що то так дуже терпіли на тому, що їм бракувало знання, що часто й не знали письма; досить, що бажання знання в поміж українцями загальне. Відповідно до того всенароднього бажання ми оцінюємо по її правдивій вартості освіту й науку, і ми не далекі від того, щоби чоловіка судити по його інтелектуальній вартості. Очевидна річ, що вартістю чоловіка є його вартість перед Богом, чоловік не є тим, що видається людям, а тим, чим є перед Богом. Але ця вартість дійсна, рі- чева, є укрита перед нашими очима й не можна суспільну, сказати би, оцінку чоловіка оперти на цій укритій Божій силі в душі. З соціальних вартостей ми вважаємо майже першою інтелектуальну силу знання й науки. І той суд був би, здається, найсправедливішим судом про вартість людей, очевидно, людей етично вдорових, бо етичних калік чи дивоглядів, людей без етичної вартости, навіть і дуже інтеліґентних, усі люди ставлять поза межі людської суспільности; бандитів, хоча й інтеліґентних, зрадників або злодіїв, ніхто не вважає за людей, про яких вартість взагалі можна би говорити. Але й у них розум, знання, мудрість це перша найважніша суспільна сила, більша, ніж фізична сила, більша, ніж багатства.

Так як викладана в наших середніх школах історія літератури оцінює чоловіка по односторонній трохи спосібності — писати вірші або твори так званої красної літератури. Треба признати, що історія літератури або красного письменства не може інакше поступати, вона зі свого заложення оцінює красу продуктів людського інтелекту; убічно може вона й доторкнутися філософії, стислих наук і інших проявів людської мислі, але з природи вона засуджена на те, щоби на світ дивитися з пункту видження краси у висказі людської мислі. А що нема предмету, в якім творчість людського інтелекту взагалі була би в середніх школах представлювана, 8 того виходить у вихованню молоді ця прямо нездорова, бо односторонна гадка, що красне письменство в першим і найважнішим продуктом людської мислі. А що наш нарід іще в епосі першого неначе національного розвою, з того виходить, що поетів радо уважавться за провідників національної думки. Легко прийде нам простити цю односторонність, коли собі пригадаємо, що на європейських університетах філософію так викладають, що нераз ані одним словом не згадають про філософію Індії, хоч Індія представляє щонайменше 90% інтелектуального розвою людства поза християнством. Усі катедри філософії й історії філософії досі ще іґнорують найвищі й найсовершенніші твори людської мислі.

Рефлексією односторонність нашої школи легко простує життя; дуже недовго заховує молодий чоловік ту гадку, що наймудріший той, хто уміє віршик написати. Перша стріча з життям розбиває цю будь-що-будь трохи наївну думку. Але те життя бодай не веде наших людей, Богу дякувати, у матеріялістичну оцінку чоловіка; для нас чоловік з воло- тим перстенем не йде перед умним чоловіком. Поверховна, хоч так конечна політура, яку школа дає, клясична освіта, хоч як вона дуже важна, знання Гомера й Горація, хоч як захоплює людей не лиш молодих, але й старих, не накидає нам такого поняття про інтелектуальне життя, щоби ми не мали цінити мудрости понад освіту, або знання понад фахове знання, річеве знання понад життєве знання. Яку ми й не прив’язували би вартість до самої освіти чи знання, всетаки найвищим титулом хвали в очах наших буде мудрість. Так як чоловік, про якого можна сказати або хочби лише подумати, « що є дурним », буде для нас зав- сіди предметом легковаження, хоч може укритого, навіть тоді, коли буде, не знати яким багатим і коли буде мати, не внати яке значне становище. Ані багатства, ані влада, ані могутність і сила не окупить глу- поти й не виступить мудрости; без мудрости сила чи значення буде в найліпшім разі робити враження якогось фізичного рідкого явища, а лише мудрість буде імпонуючим духовим людським явищем. Здається, що то все буде й загально-людська оцінка, що много з неї лишається й у тих людей, що привикли в житті оцінювати чоловіка по скількості долярів, які посідає. У нас і для нас українців те доцінювання мудрости буде відай так загальним і так рішаючим, що я не вагався би назвати того способу брання речі за нашу національну прикмету, — та тою прикметою гордитися. Бо хоч ми й слабі й убогі й досі не видали всесвітових ґеніїв, значить ґеніїв чи провідних умів признаних за таких через цілий світ, або що цілому людству показували нові дороги, або для людства вдовували нові світи права чи творчости — та одна прикмета оцінювати як слід мудрість такою, якою вона в, й тим, чим в, повинна цілому нашому національному життю надати безумовно якоїсь могутньої сили, що її не будуть мати інші народи, слабші чи нижчі в тому огляді. Може й я помиляюся, може бути, що любов власна, чи любов своїх ставляв мені перед очі фатаморгани. Одначе думаю, що так як я не сумнівався би ані секунди у мому внутрішньому пересвідченню, у глибині моєї совісти і моєї душі дати перше місце « мудрому жебракові » над глупим царем, у якому небудь напрямі він царем, так само я не сумнівався б ані секунди у виборі між тими двома становищами й то не з аскетизму чи монашого ідеалу, але по людськи та по тілу — як каже св. Апостол — я все вибрав би бути мудрим жебраком, як дурним царем, і думаю, що такий суд в правильний і що так само як я, правильно судила би й вибирала б більшість поміж українцями.

З твору “Божа мудрість”. За виданням: Митрополит Андрей Шептицький “Твори (Аскетично-моральні)”, Рим 1978″

Leave a Reply

Your email address will not be published. Required fields are marked *

You may use these HTML tags and attributes: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <strike> <strong>