Перший робочий день новообраний президент України розпочав з молитви в соборi святої Софiї. Благословення Вiктора Ющенка Главами українських Церков 24 сiчня стало своєрiдним продовженням урочистої iнавгурацiї, яка відбулась напередоднi. Менi випала нагода бути серед небагатьох представникiв мас-медiа, акредитованих для висвiтлення цієї iсторичної подiї.
Зрозумiло, що я вiдчувала величезне хвилювання, а також усвідомлювала велику вiдповiдальнiсть моменту. Це хвилювання вiдчувалося скрiзь, зокрема бiля головного входу до собору святої Софiї, де зiбралось багато киян i гостей мiста, якi прибули на цю урочистість. Їхні обличчя випромiнювали надзвичайну радiсть, надiю, тепло i любов.
Особливе піднесення охоплювало від самої присутности біля собору святої Софії та в самій Софії — біля легендарної нерушимої стіни з зображенням Оранти, погляд якої не втратив свіжости крізь товщу тисячолітньої історії. «Колосальний символiзм у тому, що сьогоднi першi духовні особи країни, президент, мої друзi й колеги зiбрались у Святiй Софiї, вирiшуючи тi самi питання, що їх тисячу рокiв тому й великий Ярослав Мудрий зі своїми духівниками вирiшував у цьому храмi. У цiй паралелi, мені здається, є одна знакова рiч: нiчого доброго в державi не вiдбудеться, доки немає Божого благословення», — сказав Віктор Ющенко у своїй промові в цьому соборі.
Нарештi! Нарешті ми маємо Президента, який це розумiє...
Звертаючись до лiдерiв українських Церков, Глава нашої держави наголосив, що велика вiдповiдальнiсть за єдність країни лежить і на них, а також сказав, що весь час потребуватиме їхньої пiдтримки i пастирської поради.
Привiтання єрархiв були щирими i сповненими оптимiзму. Мабуть, нема сенсу їх переказувати, бо ця подія транслювалася по телебаченню, й кожен мiг їх почути. Лише один виступ вирiзнявся серед цього радiсного й оптимiстичного хору — митрополита Володимира, Предстоятеля Української Православної Церкви, що перебуває в єдності з Московським патрiяхатом. Що саме вiн бажав новообраному Президентовi — присутнi у храмi так i не почули; вони просто терпляче чекали, коли ця промова закiнчиться. Здається, первоєрарх Церкви, яка ще кiлька тижнiв тому вiдкрито агiтувала за провладного кандидата, називаючи його прiзвище, тепер говорив щось про прихильнiсть до того, кого вибрав Господь i український народ. Присутнi в храмi народнi депутати ледь стримували посмiшки. Митрополитовi Володимиру можна було тiльки поспiвчувати в цiй ситуацiї; то ж коли вiн закiнчив свою промову, Вiктор Ющенко якось спонтанно пiдiйшов до нього i по-християнськи поцiлував, хоч за протоколом це мало вiдбутися в кiнцi усіх виступiв.
Коли камери були вже вiдключенi, не обiйшлося без жартiв (любить їх наш Президент): «Ну що? Тепер і на Москву летiти можна!» (цього ж дня він мав зустрітись із президентом Росії Володимиром Путіним). Хтось із присутнiх отцiв вiджартувався: «Так, на Москву! (з притиском на словi «на»). Митрополит Володимир при цих словах покидав собор, а Вiктор Андрiйович пiдiйшов до Патрiярха Фiларета, щоб привiтати його з днем народження, яке той вiдсвяткував напередодні. Потім Ющенко пiдiйшов до Глави УГКЦ кардинала Любомира Гузара i сказав, що прислухатиметься до кожного його слова. Довшу розмову з Блаженнiшим мала дружина Президента Катерина.
Ще перед початком цiєї церемонiї я довго з’ясовувала у працiвникiв музейного комплексу «Софiя Київська», коли ж востаннє в цьому храмi було вiдправлено службу Божу. Спiльними зусиллями якось пригадали, що це було пiд час нiмецької окупацiї. Цього разу у нашiй найбiльшiй святинi звучала спiльна молитва «Отче наш» i хор велично виконав молитву-гiмн «Боже великий, єдиний». А Президент, його дружина i молодші доньки запалили свiчки i вклякли перед Орантою. Це був справдi зворушливий момент, який вселяє надiю на те, що колись у цьому храмi таки настане момент справжнього, великого Сопричастя. I передзвін стародавніх дзвонів цього собору, що лунав далеко поза Софiйською площею, ще бiльше вселяв вiру в цю перспективу. Так само, як i щойно сказане Вiктором Ющенком: «Я вiрю в тi слова, якi були пророче сказанi з київських пагорбiв, що це буде благословенна земля. Я в цьому переконаний, в цьому переконана кожна моя клiтинка, в цьому переконанi мої друзi, побратими, якi йдуть такою складною полiтичною дорогою. Я переконаний, що слова Первоапостола пророчi i в тiй частинi, що тут буде жити благословенний народ».
Надiя ПАСТЕРНАК