Dr Ján Marián Potaš. OSBM: Martyr Episkopus Prešoviensis Peter Pavel Gojdič, OSBM (Петро Павло Ґойдич, ЧСВВ – пряшівський єпископ-мученик) 1888-1960. – Пряшів, 2004. – 172 стор.
В 1994-1995 рр. у львівському видавництві «Місіонер» з’явилася двотомна монографія о. д-ра Мар’яна Поташа про найвизначнішого церковного діяча Пряшівщини – єпископа-мученика Петра Павла Ґойдича (1888-1960) під назвою «Життя віддане Богові». В 1999 р. ця праця була видана у Пряшеві словацькою мовою під назвою «Dar lásky«. Саме ці праці, написані найближчим соратником, співробітником і співв’язнем П. Ґойдича, стали основним джерелом процесу його беатифікації, завершеного в листопаді 2001 р.
І в українській, і у словацькій версіях книги М. Поташ обіцяв видати окремим томом фотографії та фотодокументи до неї окремою книжкою. І ось, на початку 2005 року, цей том нарешті побачив світ. Це – книжка середньої форми (23 х 17 см) у твердій обкладинці з майже 200 фотографіями, друкованими на крейдяному папері. Книжка прекрасна! В ній, немов на кіноекрані, проходить усе життя єпископа-мученика. На перших сторінках ми бачимо фотографії його батька Степана і матері Анни, парохіяльний дім у Руських Пеклянах, де він народився, і церква, в якій він прийняв Тайну Хрещення, фоторепродукцію церковної метрики і хресного листа. Далі слідують фотографії з його навчання у Пряшеві та Будапешті, перебування в Мукачівському монастирі й найбільша група фото – про його єпископську діяльність (1927-1949). Тут бачимо владику при церковних візитаціях, конгрегаціях, посвячуванні храмів, на отпустах, маніфестаціях. На групових фотографіях він – серед священиків, монахів, монашок, учителів, студентів, але й простих селян, наприклад із косарями в Торисках або з пастухами овець (при доєнні) в Ольшавиці. На одній з них бачимо його поряд з Митрополитом Андреєм Шептицьким, на іншій – зі своїм помічним єпископом Василем Гопком та ігуменом Методієм Трчкою.
Є тут і в’язничні фотографії владики – спереду і збоку – з остриженою головою, у в’язничній куртці та номером замість імени (6742). Один зі співв’язнів намалював його при праці – зашиванні порваних міхів. Цей аматорський малюнок прекрасно ілюструє атмосферу, в якій довелось Преосвященому жити і працювати за гратами. Увагу читачів викликає репродукція його власноручно заповненої судової анкети з 1 квітня 1960 р. (за чотири місяці перед смертю), де в рубриці «національність» він вивів – «українська».
З його похорону, зрозуміла річ, фотографій нема, бо за рішенням вищих органів (фоторепродукції яких тут опубліковані) його тіло таємно закопали в землю на в’язничному цвинтарі в Леопольдові під числом 681, не дозволивши навіть рідному братові о. Степану – теж репресованому священикові – взяти участь у «похороні».
Зате є тут кілька фотографій з ексгумації тлінних останків владики 28 жовтня 1968 року, проведеної з ініціятиви о. Мар’яна Поташа, та перевезення їх до пряшівського катедрального храму св. Івана Хрестителя, де їх перепоховано. На ці знімки не можна дивитися без зворушення.
Наприкінці кілька слів про автора цієї цінної публікації.
Мар’ян Поташ народився 2 березня 1918 р. у Пряшеві. 14-річним вступив до монастиря отців-василіян у Мукачеві. В 1943 р. єпископ П. Ґойдич висвятив його на священика. Працював у сільських парохіях вихователем у гуртожитку, учителем релігії в середніх школах, ігуменом монастиря василіян у Пряшеві та секретарем єпископа Ґойдича. В 1948 р. його було арештовано, пізніше засуджено на десять років тюрми та дальші кари. Кілька разів його передчасно звільняли з в’язниці та за «непослушність» знов арештовували. Час від часу йому доводилось перебувати в тюрмах разом з єпископами П. Ґойдичем та В. Гопком. На Пряшівщину він зміг повернутися лише в 1968 році. Майже 25 років працював сільським священиком у Вишньому Орлику. Був найактивнішим діячем підпільного руху за відновлення Греко-Католицької Церкви. Після її реабілітації 1989 року відновив у Пряшеві монастир чину василіян та став його ігуменом. Кандидатура о. Мар’яна на єпископа Пряшівської єпархії не пройшла – через його українську орієнтацію. Нині він живе в пряшівському монастирі сестер-василіянок і, не зважаючи на поганий стан здоров’я, далі бере участь у релігійному та національно-громадському русі.
Книжку о. М. Поташа «Петро Павло Ґойдич, ЧСВВ – пряшівський єпископ-мученик» можна придбати за адресою: Monastyr sestier Vasilianok, 08001 Prešov, Narcisova 1, Slovакіа.
Микола МУШИНКА