|
|
|
Новини | Архів | Бібліотека | Передплата | Редакція |
| / Головна / Архів / Церкви України: тенденції розвитку: |
Зміст числа
№ 3 (388) 2005
|
|
Церкви України: тенденції розвиткуЮрій ЧОРНОМОРЕЦЬАналіз соціологічних досліджень* Стан релігійної сфери УкраїниВ Україні станом на 01. 01. 2004 року нараховувалося 29 785 релігійних організацій та 26 641 священиків. Населення України – близько 47 млн. осіб. З них віруючими себе називають 70 %, що становить близько 33 млн. Відвідують храми раз на тиждень або частіше близько 8 % населення, тобто 3 млн. 750 тисяч. Число тих, хто відвідує храми раз на місяць, складає 11 % населення, що становить близько 5 млн. осіб. Отже, число активно-практикуючих віруючих в Україні складає близько 5 млн. осіб.З 33 млн. віруючих близько 14 млн. заявляють про те, що не відносять себе до будь-якої Церкви, а 19 млн. є симпатиками якоїсь однієї Церкви. Отже, симпатики будь-якої конкретної Церкви складають меншість населення України. Якщо перелічити основні групи, то симпатики УПЦ (МП) становлять 7,2 млн. , УПЦ–КП – 5,5 млн. , УГКЦ – 3,8 млн. Як бачимо, жодна з Церков не може похвалитися прихильністю навіть половини з тих 19 млн. віруючих, що визначилися! З 19 млн. осіб, які визнають себе вірними будь-якої Церкви, лише 3 млн. 750 тисяч відвідують храми й молитовні доми щотижня, і їх можна назвати активно-практикуючими віруючими. Ці 8 % населення України розподілені загалом між чотирма основними релігійними течіями України: щотижня в храми або молитовні доми приходить 1 млн. 200 тисяч греко-католиків, 820 тисяч протестантів, 790 тисяч православних УПЦ (МП) і 720 тисяч православних Київського Патріярхату. Жодна з Церков України не володіє прихильністю навіть серед 1/6 населення. Це вказує на той факт, що Україна сьогодні за складом населення фактично є поліконфесійною державою. Україна є країною, в якій число невіруючих (7 млн. 600 тисяч), тих, які не визначилися (6 млн. 700 тисяч), і тих, що вірують, але не симпатизують жодній з Церков (14 млн. ), разом складає близько 28 млн. , а число симпатиків тієї або іншої Церкви становить лише 19 млн. Україну можна називати тільки «потенційно православною», оскільки «просто православними» вважає себе 25 млн. осіб (з поміж них 47,8 % атеїстів і 58 %, тих, які сумніваються). За таких умовах претензії жодної з Церков на Україну загалом та на приналежність її території й народу лише до якоїсь певної Церкви зокрема, не мають підгрунтя в сучасному стані українського суспільства. Українська Православна Церква (Московський Патріярхат)Близько третини всіх релігійних громад належить УПЦ (МП), що становить 10 623 релігійних організацій, з яких 10 404 – це громади і 151 – монастирі. Число священиків складає 8620 осіб і є меншим від числа парохій; це дозволяє припустити, що не всі парохії є реальними. Однак неможливо оцінювати число реально діючих парохій меншим, ніж 9 тис. Темпи зростання числа громад УПЦ – близько 500 на рік. УПЦ представлена у всіх регіонах України, але її представництво у Львівській, Тернопільській та Івано-Франківській областях є незначним.Симпатиками УПЦ є, згідно з даними соціологічних опитуваннь, 15,4 % населення, що складає близько 7 млн. 200 тис. осіб. З 3 млн. 750 тисяч українських віруючих, які відвідують храми щотижня, до УПЦ (МП) себе відносять 790 тисяч осіб (21,1 %). Отже, кількість активно-практикуючих вірних МП в Україні не сягає навіть мільйона осіб. Ці дані вказують на те, що претензії УПЦ (МП) на будь-який особливий статус в українському суспільстві не мають соціяльної бази. Число протестантів і греко-католиків серед тих, що моляться в неділю і суботу, є вищим від числа «канонічних» православних. Протестантські ЦерквиДругими за числом в Україні представлені протестантські Церкви, які загалом налічують 8500 організацій. Всі громади реально існують і мають місіонерський характер. Якщо забезпеченість парохій УПЦ священиками становить 0,8, то в протестантів – 1,4. Зростання кількости громад – близько 500 на рік. Особливо інтенсивно зростає число громад харизматичних протестантських Церков, що відображає загальносвітову тенденцію. Протестантські громади представлені у всіх областях України, а їхня регіональна вага визначається успіхами і невдачами інших конфесій. Більшу половину релігійних організацій в Донецькій області становлять саме протестантські (УПЦ – 35 %), у Києві також (УПЦ – 25 %); більше 40 % їх – у Запорізькій, Кіровоградській і Чернівецькій областях. Лише у Львівській, Тернопільській та Івано-Франківській областях протестантам належить менше 10 % від загального числа громад.До протестантів відносять себе 2,4 % населення України, що складає 1 млн. 125 тисяч осіб. Відвідують щотижня протестантські храми і молитовні доми близько 820 тис. (це на 30 тисяч осіб більше, ніж в УПЦ (МП)) Отже, серед протестантів більшість віруючих є активно-практикуючими, що вигідно відрізняє їх від православних. Українська Православна Церква – Київський ПатріярхатНалічує 3508 релігійних організацій, з них 3395 громад і 34 монастирі. Реальне число громад є меншим; це припущення можна зробити виходячи з числа священиків, яке становить 2588. (Ймовірно, близько 3000 громад). Найбільше представництво УПЦ-КП знаходиться у Західній (окрім Закарпатської области) та Центральній Україні. Темпи зростання за 2000-2003 роки становлять близько 500 громад на рік.До симпатиків УПЦ-КП відносять себе 11,7 % населення, або 5 млн. 500 тисяч осіб. З 3 млн. 750 тисяч громадян України, що відві-дують храми щотижня, до УПЦ-КП себе відносять 720 тис. Це лише на 70 тис. менше, ніж УПЦ (МП). Українська Греко-Католицька ЦеркваНалічує 3480 релігійних організацій, з яких 3340 – це громади і 92 – монастирі. Число священиків становить 2051. Темпи зростання в 2000-2003 роках є незначними – близько 50 на рік. Загалом УГКЦ посіла свій ареал у Львівській, Івано-Франківській і Тернопільській областях, а на території інших областей її представництво є незначним.До симпатиків УГКЦ відносять себе 7,6 % населення, або близько 3 млн. 575 тисяч осіб. З 3 млн. 750 тисяч громадян України, які відві-дують храми щотижня, до УГКЦ себе відносять близько 1 млн. 200 тисяч. Цей показник на 310 тисяч осіб перевищує показник УПЦ (МП). Як бачимо, в УГКЦ близько третини симпатиків є активно-практикуючими віруючими. Якби одна третина прихильників УПЦ (МП) була активними вірними, то кількість останніх становила б 2 млн. 400 тисяч, а не 790 тисяч. Але сподіватися на активізацію віруючих без системних зусиль із боку Церкви, без змін у Церкві й довкола неї сьогодні не варто й розраховувати. Українська Автокефальна Православна ЦеркваНалічує 1190 релігійних організацій, з яких 1156 – громади і 5 – монастирі. Можна припустити, що насправді кількість громад є меншою, оскільки кількість священиків становить усього 685 осіб. Основні області поширення – Львівська, Тернопільська, Івано-Франківська, за межами яких помітною є присутність у Хмельницькій, Вінницькій і Черкаській областях. Темпи зростання в 2000-2001 роках – близько 40 громад на рік.До симпатиків УАПЦ відносять себе 0,7 % населення, або 330 тисяч осіб. З 3 млн. 750 тисяч, що відві-дують храми щотижня, до УАПЦ себе відносять 38 тисяч. Римо-Католицька ЦеркваРимо-Католицька Церква представлена 1000 релігійних організацій, з яких 863 – це громади і 80 – монастирі. Кількість священно-служителів – 474. Темпи зростання в 2000-2003 роках – близько 50 громад на рік.До симпатиків РКЦ відносять себе 0,7 % населення, або 330 тисяч осіб. З 3 млн. 750 тисяч, що відві-дують храми щотижня, до РКЦ себе відносять 113 тисяч. «Загальне співвідношення сил»У ранньохристиянській писемності було надзвичайно популярним порівнювати віруючих із воїнами, про що вдало писав Сергій Аверінцев. Застосуємо цю аналогію й ми, хоч і в приземленому значенні.«Гвардія»: активно-практикуючі віруючіАктивно-практикуючі віруючі, які відвідують храм щотижня, є основним ресурсом Церков, свого роду «гвардією». За кількістю цих віруючих приблизно рівними силами володіють греко-католики (1 млн. 200 тисяч осіб), протестанти (820 тисяч), УПЦ (790 тисяч), УПЦ-КП (720 тисяч). «Гвардія» РКЦ (113 тисяч) і УАПЦ (38 тисяч) є значно меншою.Зазначмо, що місійний потенціял активних вірних протестантських Церков, природно, є значно більшим, ніж, наприклад, у православних. Ресурс православних, у випадку об’єднання трьох юрисдикцій, був би вищим, аніж в інших Церков – близько 1 млн. 550 тисяч. Наявність значного числа «святкових віруючих» і просто симпатиків, які не відвідують храми (при проведенні активної місійної праці об’єднаною Церквою, за відсутністю внутрішньоправославного конфлікту), дала б змогу значно збільшити число активно-практикуючих віруючих. Незначна кількість активно-практикуючих вірних УАПЦ (у масштабі всієї України) робить практично неможливою успішну розбудову канонічної української об’єднаної Церкви на основі лише УАПЦ. «Піхота»: симпатикиСьогодні володіють найбільшою кількістю прихильників серед населення загалом три Церкви – УПЦ (7 млн. 200 тисяч), УПЦ-КП (5 млн. 500 тисяч), УГКЦ (3 млн. 375 тисяч).Безпосередньо за цими трьома основними власницями симпатій населення йдуть протестанти – 1 млн. 125 тисяч осіб. Протестанти до числа своїх «активістів», яке складає 820 тисяч, можуть додати лише 300 тисяч «святкових віруючих» і симпатиків загалом, що цілком природно, з огляду на характер протестантської релігійности, для якої припустимою нормою є лише активна релігійна практика. Віруючі УПЦ (МП), схильні до «києвоцентризму»Слід зазначити, що з 7 млн. 200 тисяч віруючих УПЦ не всі є прихильниками «вічної єдности з Москвою», а це ставить під сумнів процвітання екзархату Російської Православної Церкви в Україні у випадку розколу УПЦ на українофілів і русофілів.Також цікаво зазначити, що в разі проведення опитувань без використання імен предстоятелів істотно зростає число прихильників УПЦ-КП – до 7 млн. осіб і зменшується кількість прихильників УПЦ (МП) – менше 5 млн. Це явище, на думку аналітиків, спричинене такими факторами: якщо не згадувати імен предстоятелів, симпатики з більшими труднощами впізнають свої Церкви (багато хто, наприклад, не усвідомлює різниці між «Київським патріярхатом» і «Київською митрополією»); фактом значної дискредитації Патріярха Філарета в середовищі православних віруючих. (Ситуація з постаттю Філарета схожа на ситуацію з неприйняттям «непоминающими» митрополита Сергія Страгородського. Тобто, в разі певних змін більшість схиляється до Київської Церкви, однак вона займає позицію очікування і приєднається до цієї Церкви за наступного предстоятеля). «Генерали»: єпископатОб’єктивні інтереси єпископатуВ об’єднанні й автокефалізації православ’я в Україні об’єктивно зацікавлене керівництво всіх гілок українського православ’я, хоч на шляху до об’єднання стоїть багато суб’єктивних перешкод.Керівництво УПЦ об’єктивно зацікавлене: - у самостійності єпископату УПЦ, його незалежності від змін політики РПЦ (сьогодні жоден єпископ УПЦ не може бути до кінця впевненим у своїх кар’єрних перспективах; так, жоден із претендентів на майбутнє предстоятельство в УПЦ після митрополита Володимира не впевнений у тому, що Москва не нав’яже якусь свою сторонню кандидатуру); - в об’єднанні з УАПЦ цілком або частково єпархій і парохій УАПЦ та УПЦ–КП; - в існуванні сильної і незалежної від держави УПЦ, що взаємовигідно співпрацює з державою; - у сприятливому ставленні з боку державної та політичної еліти, що є можливим лише за умови здобуття автокефалії УПЦ; - у подоланні міжконфесійних конфліктів; - у витісненні на маргінеси українського православ’я як українського, так і російського церковного націоналізму; - у створенні позитивного міжнародного іміджу УПЦ і кардинальному зростанні її ролі у світовій православній спільноті; - в утвердженні УПЦ як універсальної Церкви згоди громадян України всіх національностей і мов спілкування. Керівництво УПЦ-КП (єпископат загалом) зацікавлене: - у «почесних умовах» об’єднання; - в наданні об’єднаній Церкві автокефалії Константинопольським Патріярхатом – можливо, із залученням найстаріших патріярхатів; - у збереженні українського богослужіння у «своїх» парохіях; - у зростанні суспільної ролі Церкви; - в усуненні Філарета як найбільш одіозної постаті. Керівництво УАПЦ зацікавлене: - у збереженні своєї влади в єпархіях; - у входженні в сильну «немосковську Церкву», де предстоятелем є не Філарет; - у збереженні українського богослужіння в «своїх» парохіях. Стан єпископатуЄ сенс сказати кілька слів про якісний склад єпископського корпусу православних Церков України. На думку аналітиків, єпископат загалом не відповідає величі завдань, що виникають у разі потреби діяти згідно з об’єктивними інтересами Церков. В Україні всього налічується 90 єпископів: 42 єпископи в УПЦ, 39 в УПЦ–КП, 9 в УАПЦ. З них 30 належать до церковної олігархії (також до неї входять деякі протоєреї, що займають впливові посади), 3 – до інтелігенції, 40 мають психологію «західноукраїнського священика», 10 живуть згідно з приписами моралі, 1 – диктатор. Всі вони психологічно схильні лише до розділу. Бажання об’єднатися може виникнути в них виключно під тиском ззовні – з боку держави, спецслужб або загалу віруючих. Проводити тактичні операції здатні майже всі, стратегічні – 3 єпископи.«Офіцерство»: священикиСвященство православних Церков загалом походить із Західної України. З цієї причини воно схильне підкорятися генеральній лінії політики керівництва своєї конфесії, хоч якою вона є. Тому в разі, якщо УПЦ (МП) візьме участь у процесах об’єднання й автокефалізації православної Церкви в Україні, 80 % священства УПЦ підтримає такі кроки. Тільки 20 % священства становитимуть проблему для керівництва УПЦ в разі відходу від Москви. Але це число може коливатися від меншого до більшого за умови того або іншого тиску центральної й місцевої влади, спецслужб України і Росії, парохіян і місцевого населення.Юрій ЧОРНОМОРЕЦЬ, кандидат філософських наук. Опубліковано на Інтернет-сторінці Релігійно-інформаційної служби України Переклад з російської Олени МАЦЬКІВ * У статті використано дані таких соціологічних досліджень: 1. «Релігія та Церква в сучасній Україні», яке відбулося 5-21.11.2003 за сприянням фірми «Юкрейніан соціолоджи сервіс» на замовлення Патріярхії УГКЦ. Дані цього опитування є найбільш достовірними завдяки ретельно складеному запитальнику. Вважаємо, що ці дані найбільше відповідають реальному станові речей. Опубліковані на сайті РІСУ. 2. Дані опитувань Українського Центру економічних і політичних досліджень імені Олександра Разумкова, що проводились у 2000-2004 роках. Вони достовірні, але менш точні стосовно визначення числа «симпатиків» православних Церков. Опубліковані в журналі «Національна безпека й оборона», №№ 10 (2002), 3 (2004) й доведені до відома громадськости під час проведених Центром Круглих столів. Коментарі (1) uagxgznl (30 днів тому) U5Erfi ajcqvickbgno, [url=http://rcrqbhgnzbyq.com/]rcrqbhgnzbyq[/url], [link=http://xlnushmjemix.com/]xlnushmjemix[/link], http://tsshpfsfpqcr.com/ Коментувати:
|
|
| © Патріярхат, 2004-2008. Використання матеріалів «Патріярхату» дозволяється за умови посилання (для інтернет-видань — гіперпосилання) на «Патріярхат». |
«ПАТРІЯРХАТ» |
