Духовні цінності не втрачають своєї вартости із плином часу: як ріка вимиває пісок та виносить на берег досконало відточений камінь, так перебіг віків стирає усе тлінне, доносячи до нас вивершені перлини давньої мудрости. Ми звертаємося до давніх джерел, шукаючи відповіді на актуальні питання. Твори християнських філософів має у своїх бібліотеках кожна европейська нація. Українською мовою, однак, перекладено лише мізерну частку всього багатства християнської думки. Тому кожен наступний переклад творів Отців Церкви треба вважати за визначну подію, яку ми не сміємо оминути в нашому журналі. Надалі під рубрикою «Нетлінне» публікуватимемо уривки вже перекладених, але ще не опублікованих творів Отців Західної та Східної Церков, щоб ознайомити читачів журналу з тим, що з часом вийде друком. Ведучим рубрики «Нетлінне» зголосився бути перекладач з латини та греки д-р Павло Содомора.
Цього разу він пропонує нам у власному перекладі уривок із найвідомішого твору св. Августина Блаженного «Про Місто Боже».
Міг би сказати хтось: Чому ж це Боже милосердя простягається також і на безбожних та на невдячних? Чому так — роздумуємо: хіба що з тієї причини, що його постачає Той, Хто «велить Своєму сонцю сходити на злих і на добрих і посилає дощ на праведних і неправедних» (Мт. 5: 45). Хоч деякі з тих, хто так роздумує, покаянням очищають себе від гріховности, деякі ж, як мовить Апостол, «Або погорджуєш багатством Його доброти, поблажливости і довготерпеливости, не знаючи, що Божа доброта тебе веде до покаяння?
Та ти жорстокістю своєю і нерозкаяністю серця збираєш гнів на себе в день гніву, коли об’явиться правдивий суд Бога, що віддасть кожному за його вчинками» (Рим. 2, 4-6): однак терпіння Бога так закликає злих до покаяння, як різка Бога настановляє добрих до терпіння; так само ласка Божа утримує обігрітих добрих, як суворість Бога нищить покараних злих.
Адже Божому провидінню подобає готувати на майбутнє блага справедливим, якими не будуть користуватися несправедливі, та покарання нечестивим, якого не зазнають чесні, та воліти, щоб ці минущі блага та біди були спільними для одних і других: аби добра не бажали більше, яке призначається також і злим, але й щоб зла не уникали більше, яке також і добрим часто доводиться зносити.
Є велика різниця у призначенні тих речей, які є добрими, та тих, які називаються злими. Адже добрий чоловік ані не вивищується минущим благом, ані злом не ламається; натомість, злий тому й карається таким нещастям, тому що його спотворює щастя.
Бог часто найочевидніше показує свою діяльність у розподілі цього. Адже, якщо тепер кожне прогрішення каралося б очевидним покаранням, то, як видається, нічого не залишилося б для останнього суду; і знову ж, якщо тепер Боже провидіння відкрито не карало б жодного гріха, то взагалі не вірилося б у Боже провидіння.
Подібно й у добрі: якби Бог не вділяв його деяким благаючим з найочевиднішою щедрістю, то ми не говорили б, що воно належить Богові; і знову ж, якщо би вділяв його усім благаючим, то ми вважали б, що йому слід служити лише за таку винагороду: і така служба не зробила б нас побожними, а радше захланними та пожадливими.
Коли б усе відбувалося так, що добрі і злі мали б те саме, то не могли б думати, що між ними немає різниці: оскільки не різниться те, що вони отримують. Адже залишається неподібність вчинків при подібності страждань, і навіть під такими самими муками не однаковою є чеснота й вада. Адже як в одному вогні золото блищить, а солома димить, як в одних жорнах полова відпадає, а зерно очищається, як піна не змішується з оливою, хоча й видушуються вони під вагою одного чавила, — так само й одна і та ж примушуюча до страждання сила випробовує, очищає та добирає добрих, а злих — засуджує, спустошує та усуває. Тому в одній і тій же скорботі злі відмовляються від Бога та ганьблять його, а добрі — взивають до нього та хвалять його.
Тому й різниця полягає не в тому, що слід терпіти, а в тому, кому слід терпіти. Адже, хоч одним рухом зрушені, і жахливо смердить гній, і приємно пахне олія.
Світлина Петра Дідули На світлині: «Оплакування» із церкви Св. Духа в с. Потеличі.
редактор