Досліджуючи значення образів Слова, насамперед слід з’ясувати, чому богослов΄я майже завжди понад усе прагне створити палаючі священні зображення. Адже в Письмі бачимо, що зображені не лише палаючі кола, але й вогненні звірі, а також наче вогненносяйні мужі, а також багато палаючих вуглин, що розставлені довкола всіх небесних сутностей, і ріки, нестримно палаючі текучим вогнем. А також там говориться про палаючі престоли, показано найвищих спопеляючих серафимів та наділено їх властивостями та діями вогню, і загалом усе – щодо вищого та нижчого – Письмо радше воліє передавати вогненними образами. Тож думаю, що вогненні образи виражають божу подобу небесних умів: адже святі богослови часто передають понадсущу та незриму сутність через образ вогню, оскільки він наділений багатьма, якщо так можна сказати, богоначальними особливостями – як у видимих образах. Адже відчуттєвий вогонь є у всьому й крізь усе проходить, ні з чим не змішуючись, і позбавлений усього; він – сліпучий, а водночас і скритий, сам собою непізнаний, якщо немає речовини, у якій, палаючи, виявляє свою звичну дію; нестримний та незримий, самовладний над усім; усе, що існує в ньому, підпадає під його дію; він передається всьому тому, що до нього наближається, відновлюється життєвим теплом, освітлює все відкритим сяйвом, нестримний, ні з чим не змішується, має здатність розділяти все, незмінний, стремить угору, швидкий, високий, рішучий, сильний, зрушує сам себе та інших. І ще багато можна віднайти окремих властивостей вогню, які у відчуттєвих образах передають богоначальні сили. Саме тому, отже, досвідчені теософи створюють небесні сутності з вогню, виявляючи цим їхню богообразність і, наскільки можливо, богоподібність.
Одначе також і людськими рисами змальовують небесні сутності: і насамперед через розум та прагнення дивитися вгору, через пряму та незігнуту поставу, через владарюючу та пануючу природу, за меншу відчуттєвість, аніж це притаманно іншим безсловесним істотам, за силу розуму, достатком якої людина перевершує всіх, за владу мудрого знання, за природу вільної та нестримної душі. Думаю, що в кожній із багатьох частин нашого тіла можна віднайти гармонійні подоби небесних сил. Адже сила розрізнення запахів означає cприйняття, наскільки це можливо, надрозумного солодкого аромату та розпізнавання й уникання якогось іншого. Сила людського вуха означає причетність до богоначального подуву та розумове його прийняття. Відчуття смаку означає переповнення розумовою поживою та сприйняття поживних і божественних потоків. Відчуття доторку – це вміння відрізняти корисне від шкідливого. Брови та повіки означають захист богоприйнятного мислення. Юність та молодий вік завжди означають квітнучу життєву силу. Зуби ж означають розподіл представленої досконалої поживи: адже всіляка мисленнєва сутність розподіляє та помножує надане їй від найбожественнішого єдине розуміння сили провидіння задля виведення меншої своєї подоби. Плечі, лікті та руки означають творчість, дієвість та рішучість. Серце ж є символом богоподібного життя, що благовидно розвіває свою життєву силу на благомудрих. Груди зображають нестримну силу та захист, що зберігає життєдайність, яка є в серці, що лежить під ними. Хребет містить у собі всі життєдайні сили. Ноги означають рух, швидкість та здатність постійно рухатися до божественного: саме тому теологія зображає ноги святих умів окриленими. Адже крила зображають швидкість злету до небес, прокладання шляху до висот, а також звільнення від усього земного через піднесення: оскільки легкість крил – це неналежність до будь-чого земного та повна незмішаність із чимось земним і водночас невагомість для підняття до висот. Незодягнений та босий вигляд означає свободу, легкість, нестримність, очищеність від будь-яких додатків, а також якомога більшу подібність до божественної простоти.
Оскільки ж проста та водночас багатообразна мудрість і непокритих зодягає, і дає їм носити військове спорядження, то нам також варто дослідити, наскільки це можливо, значення святих одеж та обладунків небесних умів. Тож яскравий та вогненний одяг, вважаю, за подобою до вогню означає богообразність та осяйність, оскільки перебуває на небі, де є світло, що все осяває розумом та розумово сяє: тому й священичі одежі провадять до божественних і тайних видінь та освячення всього життя. А пояси означають збереження плодючої сили, властивість зосереджуватися в собі самому та обертатися в правильному порядку і незворушній незмінності. Патериця означає царственність та владарювання: вірне здійснення всього. Списи та сокири – відділення незаконного, гостру, дієву й рішучу силу судження. Землемірне й будівниче знаряддя – закладання основ, зведення осель та доведення всього до досконалости. Також деякі символи святих ангелів створені для богосудження щодо нас: означають вони всевиправляюче виховання або справедливе покарання.
