|
|
|
Новини | Архів | Бібліотека | Передплата | Редакція |
| / Головна / Архів / Відповідь на статтю Мирослава Мариновича “Чистота віри і риторика партійних ребелій”: |
Зміст числа
№ 3 (394) 2006
|
|
Відповідь на статтю Мирослава Мариновича “Чистота віри і риторика партійних ребелій”Від редакції: Стаття Мирослава Мариновича була опублікована у ч. 1 (січень – лютий 2006). У надісланому до журналу «Патріярхат» тексті листа його автори опустили приписку, яка міститься у всіх інших його копіях, широко розповсюджених у Церкві. Ось ця приписка: «Високопреосвященні Владики, тому що передбачуємо, що цю нашу відповідь на статтю в часописі «Патріярхат» вже не опублікують так, як не опублікували нашу відповідь на статтю в часописі «Мета», тому висилаємо її хоч Вам». Насамперед поставмо питання: 1) хто є пан Маринович і хто є ми? 2) яка ціль і який дух є за статтею пана Мариновича? 3) якою є правдива дійсність? До 1) а) Хто є пан Маринович? Колишній журналіст і дисидент, світська особа. В часі виходу Церкви з підпілля переорієнтувався на церковну кар'єру і тепер є віце-ректором і директором Інституту релігії і суспільства в УКУ (Український Католицький Університет). б) Хто є ми? Усі три ми є священиками і монахами. Два з Чехії і один з України. Після закінчення загальних богословських студій ми спеціалізувалися в області католицької догматики. Від початку нашого священичого і монашого життя ми обороняли правди католицької віри проти ліберальної теології, проти різних єресей, а передовсім проти духа світу і форм окультизму, який скривається за різними формами магії та віщування (див. ККЦ 2116-2117). Як в минулому, так і сьогодні опираємося на Святе Письмо, традицію Святих Отців, сучасний Катехизм, який уклав теперішній Святіший Отець Венедикт Х VI в часі, коли ще був Префектом Конгрегації для Науки Віри. Рівно ж часто користуємося його правовірною теологією (наше ставлення є висловлене в книзі «Чотири слова з України» www . community . org . ua ). Тому скоріше ми маємо право з духовної сторони і зі сторони східної монашої традиції та правовірного вчення і з досвіду повчити пана Мариновича та його діяльність аналізувати. Дивуємося такій зарозумілості світської особи, яка має відвагу прилюдно звинуватити нас у неправдивій вірі, що ми прямуємо до секти і що наше вчення є протестантизмом. До 2) Яка ціль і який дух є за статтею п. Мариновича? Яка є ціль? Зробити з нас секту і тоді вже не потрібно воювати проти наших правдивих аргументів і таким чином похоронити цілу нашу діяльність, яка скерована до правдивого навернення від духа світу до живого Христа і прийняття Його Євангелії, як найвищої норми в нашому християнському житті. Який дух є за статтею п. Мариновича? Це той самий дух фарисейства, який старався зловживанням Святого Письма і правди зробити з Ісуса біснуватого, фанатика і навіженого і таким чином зліквідувати Його та Його Євангелію! Той же дух також зробив з наших правовірних владик в часі комунізму «ворогів народу» і так зліквідував нашу Церкву. Той самий дух виступає тепер через ліберальних теологів і церковних діячів, які мають духа цього світу . Цей дух і сьогодні через таких своїх слуг вишукує живих свідків Христа, щоб їх неморальними, психологічними і демагогічними методами очорнити і зліквідувати. До 3) Якою є правдива дійсність? Цитата із статті: «Слабкість позиції згаданих отців у тому, що вони не помічають, як потужно розвивається в них сектантський синдром ». Що це є сектантський синдром? Цю фразу радо використовують ліберальні теологи, щоб демагогічно ліквідувати без єдиного солідного аргументу, як це робить п.Маринович, тих, які мають відвагу обороняти правовірність Церкви. На жаль, в самому Римі, на одному Генералаті, коли ще тоді кардинал Й.Ратцінгер видавав якийсь документ з віровчення, то подібним способом ці т.зв. аналітики зразу засуджували кожний такий документ. Запитуємо: чи не має, після слів п. Мариновича, цей сектантський синдром також і нинішній Святіший Отець Венедикт Х VI, на якого ми опираємося? Маємо поважне підозріння, що стаття була написана на замовлення Блаженнішого Л. Гузара, який перед кількома місяцями старався означити нас як сектантів і звернувся за допомогою до Чехії. Тут через фоколяринського єпископа Л. Гучка (який твердо поставився проти того, щоб в Чехії була заснована УГКЦ) звернувся до «професіонала» по сектах. Цей «професіонал» колишній єговіст, тепер протестант також пише «професіональні» статті проти Католицької Церкви, а монастирі вважає сектами. Правдоподібно думки цього «сектознавця» разом з сектантським синдромом прийняв пан Маринович. У своїй «професіональній статті» протестує проти нашого висказу: « Ті, хто в часи підпілля пропихав термін православних християн у св.Літургії… несвідомо допомагали політиці КДБ ліквідувати нашу підпільну Церкву». Це твердження опирається на живих свідченнях наших єпископів, отців, ісповідників і вірних, які через таке згадування терпіли і знають цю справу до дрібних нюансів! Питання щодо згадування « всіх вас православних християн »: Уявімо собі, що настало духовне пробудження і наша УГКЦ робила би велику місію на Східній Україні. Там живе багато людей, які з назви є православними, але практично є атеїстами і ці люди духовно би пробудилися. Було би пасторально вигідно там називати їх православними, однак запротестували би православні єпископи і священики, що з нашої сторони є нечесно називати їх в Св.Літургії православними тому, що навернулися через УГКЦ і таким чином сталися її членами. Закидували би нам, що тим обманюємо і тих, хто дійсно є православний і ходить до православних храмів. Сказали би: «Слово «православний» означає конфесію , а це є ми, а не ви! Не робіть хаосу, називайтеся цим ім'ям, яким ви дійсно є, греко-католики!» Далі п.Маринович звинувачує нас у бунті проти здорового людського розуму. Це є явна неправда: ми не відкидаємо людський розум, як дар Божий, але вказуємо на небезпеку зловживання ним. Гордий раціоналізм ставить людський розум на найвищу і останню інстанцію і практично відкидає Бога та Його Заповіді! Далі нас п.Маринович поучує, що це є « золота середина », « реальне життя », « свобода людини », « обоження світу ». На жаль, ці терміни пояснює не в дусі Євангелії і традиції Отців, але з погляду духа цього світу. Послушність Богу і Його Заповідям вважає за деградацію людської свободи, каже: «Бо наказати – це сформувати слухняного раба». Таке його ставлення противиться духу Євангелії і Східної Традиції (пор. Лк.1,38). Далі нам закидує «пряму неправду» і «облудство» стосовно схизматичних висловів кардинала Л.Гузара. Пан Маринович твердить: « не менш облудним є той факт, що отці надали антикатолицького звучання словам Блаженнішого…» Відповідь: ми йому це не приписуємо, він сам так говорить. 29.09.2005 кардинал Л.Гузар дає інтерв'ю: « Релігійне напруження могло би бути вирішеним, якби Україна мала одного патріарха для всіх. На цій основі українські християни могли би повернутися до первинної єдності. Ані Москва, ані Рим нам не дадуть єдності. Краще, українські католики могли б з'єднатися в одну Церкву, а тоді Рим, Константинопіль або Москва цю дійсність тільки приймуть. Не є головним, щоб патріархом цієї Української Церкви був католик! Єдиною вимогою для такого керівника є, щоб цей патріарх був мужем, здатним всіх об'єднати…» ( Catoli с News , www . cwnews . com ) Кардинал Л.Гузар каже, що можемо об'єднуватися з православними і без згоди Риму, а це є схизма! В часописі «Кореспондент», 10/05, стор. 49, патріарх Філарет каже: «Об'єднання може бути тільки в такому плані: або греко-католики приєднаються до Православної Церкви і відходять від Риму і Ватикану…, або Православна Церква йде під юрисдикцію Ватикану, але православні не погодяться ! » З цими православними хоче кардинал Л.Гузар служити спільну Літургію і запитує: «Що нас ще відділяє від єдності?» Наступним фактом некатолицького ставлення кардинала Л.Гузара відносно Святішого Отця є те, що в 1977 р. прийняв в Римі без дозволу Святішого Отця єпископські свячення і через те попав під екскомуніку, подібно як і схизматичний єпископ М.Ляфевр. Ця кара з нього була знята аж через 17 років. Але жодного покаяння він не робив. Так як недозволеним способом отримав єпископські свячення і за ціну 17-літньої екскомуніки, так подібним способом стався і Главою УГКЦ. 13.10.1996 в готелі «Дністер» Апостольський нунцій А.Франко змушував трьох митрополитів УГКЦ погодитися на зміст листа кардинала А.Содано, що мусять прийняти єдиного кандидата, яким є Л.Гузар. Кардинал А.Содано одночасно послав листа хворому кардиналу М.Любачівському, що єдиним кандидатом мусить бути Л.Гузар. Закулісну політику інтриг до 1996 року робили о. Л.Гузар разом з о. І.Дацьком. Вони мають того ж духа ліквідації УГКЦ, як кардинал А.Содано. Бойкотуванням правосильності Єпископського Синоду і Кодексу КСЦ був поставлений єдиний кандидат Л.Гузар. Проти цієї маніпуляції написали протест – меморандум три митрополити, владики Стефан, Михайло, Іван. Дня 25.11.1996 р. вислали це до Конгрегації Східних Церков і Святішому Отцю Івану Павлу ІІ. Святіший Отець відповів через свого секретаря С.Дзівіша дня 12.12.1996 р. Цією відповіддю висловив своє співчуття та зрозуміння, що вони мали мужність і відвагу стати в обороні Української Церкви і законних прав Синоду єпископів. Святіший Отець висловив біль над тим, що про це дізнався аж тоді, коли вже було пізно. Далі цитуємо п.Мариновича: « Висновок для мене очевидний: підгорецькі отці не можуть не розуміти, що вони лукавлять, а тому обманюють своїх вірних. Після цього листа неможливо довіритися закликам отців… » Згідно його висновку, ми брехуни і тому неможливо нічому з того, що проповідуємо, вірити. Тепер, однак, ми ставимо питання: чи не обманює п.Маринович, будучи віце-ректором Католицького Університету (УКУ), цілу молоду генерацію католицької інтелігенції тим, що дозволяє, щоб в УКУ викладалася сучасна єретична ліберальна теологія, яка нищить основи Церкви і віру одиниць? Чи не співпрацює з духом секуляризації і духом світу тим, що дозволяє, щоб в каплиці, де є Святі Тайни, відбувався конкурс «Міс УКУ»? Що спільного це має зі східним благочестям, коли нескромно вбрані дівчата проходжуються перед іконостасом? Яку духовну користь мають студенти через створення рокової групи в УКУ? Обізнаний християнин знає, що за цією музикою є дух поганства, нечистоти, насилля і наркотиків! До чого поведе фальшивий екуменізм під проводом д-ра І.Дацька? Кому служить пропагований західний релятивізм, який виходить з фальшивої пошани до поганських релігій? Якщо студенти УКУ при вивченні Святого Письма є під впливом історично-критичної теології (ІКТ), то це не має нічого спільного ані з християнством, ані зі східною духовністю, а що більше є під загрозою віра і вічне спасіння студентів. Католицький Університет на Україні (УКУ) не має права називатися католицьким, бо не має ані здорового католицького вчення, ані католицької духовності! Тут є дух світу, який відкриває двері духу Нью Ейдж! Зовнішня побожність є тут тільки морфієм, який притуплює свідомість. Якщо віце-ректором УКУ є п.Маринович, ректором о. д-р Б.Гудзяк, деканом о. д-р М.Димид, а керівником екуменічного інституту о. д-р І.Дацько, то який тоді дух є за цим керівництвом і за цими людьми? Це не є ані правдиво католицький, ані правдиво православний, ані протестантський і, взагалі, ані правдиво християнський дух! УКУ під цим керівництвом виховує духовних фарисеїв і єретиків і є найвищим центром духовної отрути в УГКЦ. Пан Маринович заявив, що ми обманюємо вірних, що ми обманники. Обманником є він і згадане «духовне» керівництво. Вони обманюють простих студентів, які думають, що університет в якому навчаються, є католицьким. Добре би було попросити статистику в УКУ, скільки монахів і монахинь під час студій покинули монаший стан. Обманені студенти оплачують за отруту, якою тут помалу духовно отравлюються. А до того, після закінчення студій держава не визнає їхньої освіти і титулів, тому для студентів було би безпечнішим як для душі, так і для матеріального забезпечення студіювати на світському факультеті . Хто поставив на керівників УКУ цих людей? Був це кардинал Л.Гузар. На жаль, він має такого ж духа, як і це керівництво. Висновок: Ми відповіли на: 1) хто є п.Маринович – світська особа, не є ані священик, ані монах; 2) яка ціль і який дух є за його статтею? Моральна ліквідація і таким чином замовчування правди. Тут є дух фарисейства і дух світу! 3) якою є правдива дійсність? УКУ під керівництвом п.Мариновича і других не має ані католицького вчення, ані католицького духу! В Христі о. ThDr . Методій Шпіржік, ЧСВВ о.ThLic. Маркіян Гітюк, ЧСВВ о.ThDr. Ілля Догнал, ЧСВВ Підгірці, 17.01.2006 р Коментарі (4) юрій (234 днів тому) Напевно, за ними стоять якісь ворожі сили, які хочуть знищити нашу Церкву.
З їхніх листів тхне духом бунту... Богдана (239 днів тому) На жаль, такі не заспокояться... Отава (241 днів тому) ...і всіх отців з с. Підгірці, щоби не оманювали людей і не заявляли, що вони єпископи
("Офіційне повідомлення: Останніми днями стало відомо, що ієромонахи ЧСВВ Ілля А. Догнал, Методій Р. Шпіржик, Маркіян В. Гітюк та священик Роберт Обергаузер заявили, що вони є висвячені на єпископів Української Греко-Католицької Церкви... - http://www.ugcc.org.ua/ukr/press-releases/article;6604/) Юрій (241 днів тому) Хай Ісус просвітить отців-керівників УКУ і приведе до покаяння.Мир вам. Коментувати:
|
|
| © Патріярхат, 2004-2008. Використання матеріалів «Патріярхату» дозволяється за умови посилання (для інтернет-видань — гіперпосилання) на «Патріярхат». |
«ПАТРІЯРХАТ» |
