Швидкість, із якою український народ у своїй більшості засвоїв демократичні правила ведення виборів, вразила всю Европу. Це переконало Европейський Союз у тому, що «Україна і є в Европі», більше, ніж численні «мантри» українських політиків. Зрозуміло, що проблем на місцях іще чимало, однак кумулятивно, як держава, Україна зробила вагому заявку на вірність европейським принципам. Ідеалізм Помаранчевої революції здобув важливе практичне підтвердження. Більшість українських Церков та релігійних громад можуть пишатися тим, що вони активно долучилися до утвердження цих цінностей.
Проте остаточну перемогу над старим світом іще не здобуто. Він мімікрує з фантастичною швидкістю та умілістю, а тому і суспільству загалом, і Церквам зокрема рано заспокоюватися. Той факт, що сили зла щораз більше опановують лексику моральних цінностей, тішить, бо це свідчить про привабливість цих цінностей для рядового виборця. Проте він же і створює ситуацію, коли людям щораз важче поміж різними масками добра розрізнити справжнє добро. Тому Церква мусить невтомно озвучувати безсмертні формули Євангелія (особливо Ісусової Нагірної проповіді) буквально по всій Україні. Це – єдині засоби, які ми маємо, щоб демаскувати зло й відстояти правду.