Відійшов у часі навстіж відчинених небесних дверей
Маркіян ФІЛЕВИЧ
Пам’яти владики Василія Філевича (1918 – 2006)
Великодній час – благословенн а пора для смерт и , час навстіж від чинен их небесних дверей. Таке сприйняття смерт и на Великден ь пов ' язане , мабут ь, з ранн ь о-християнс ь кою традицією хре щ ення у Великодню ніч. Хре щ ення – це перший пр о образ смерт и для землі, це рішучий крок до Христа… Бог дарував в ладиці Василію цю благословенну Великодню смерт ь , це народження для Христа, про я ке владика особливо на т хненно говорив в останні роки свого життя.
Владика Василій Філевич відійшов у вічніст ь у Великий ч етвер Страсного тижня. Великодній спів „Смертію смерт ь поправ…“ зазвучав особливо ц ь ого року. Христос Своєю смертю подолав не якус ь абстрактну смерт ь , а смерт ь конкретних людей, близ ь ких осіб…
Наша скорбота за в ладикою найкра щ е пояснюєт ь ся є вангел ь с ь кими словами: „Не плачте надо мною, а плачте над собою…“ (Лк. 23:28). Бо це ж ми, слабкодухі, залишилис ь без н ь ого, без його спокійного зворушливого слова, без його молитви, без його присутност и , тоді як в ладика прийшов нарешті т уди, куди ведут ь нас усі без винятку життєві шляхи. В остан ній час він особливо часто говорив про свою готовніст ь до смерти, готовніст ь до зустрічі з Христом. Ці слова з його уст ніколи не звучали як нарікання змучено ї життям , немічно ї людини. Ця остання готовніст ь була радше підсумком, завершенням його глибоко ї духовно ї роботи, його прожито ї святости.
Владика Василій народився 1 3 січня 1918 року в провінці ї Ал ь берта, у Західній Канаді. „Я народився в Стрию“, – любив він повторювати. Стрий був невелички м хутір цем ( нині його вже немає) серед пагорбів Ал ь берти, де поселилис ь прибулі з Укра ї ни його бат ь ки – Ювеналій та Анна. В родині було дев ' ятеро дітей – троє братів та шестеро сестер. Важке, напівголодне дитинство владика згадував доволі часто, однак ніколи не говорив про суворість того часу. Згадував передусім відчуття дитячо ї радост и , здатност и ус ь ому дивуватися, з ус ь ого тішитис ь . Це дитяче задивування в Бозі йому вдалося затримати протягом ус ь ого життя; саме з ц ь ого розвинувся його подал ь ший духовний досвід.
У 18 років майбутній владика вступає до едмонтонс ь ко ї римо-католиц ь к ої семінарі ї св. Йосифа. Українська Церква в Канаді в той час складалася лише з однієї єпархії з осідком у Вінніпезі; потреба в українських священиках була надзвичайно велика. У 1942 році архиєпископ Василій Ладика уділяє йому єрейські свячення. Отримавши цей дар священства молодою людиною, владика Василій розвивав його протягом усього свого життя. Його священство впевнено можна назвати зразковим, святим, яким тільки й може бути дар Божий.
Невдовзі після свячень отець Філевич продовжує свою пастирську роботу у щойно створеній Торонтонській єпархії, в якій с луж итиме понад 35 років. Протягом тривалого часу він є парохом катедри св. Йосафата, ремонтує та перебудовує катедру, розбудовує парохіяльний комплекс. Як генеральний вікарій Торонтонської єпархії (від 1962 р.) він допомагає в єпархіяльній роботі владиці Ізидору Борецькому.
Ця інтенсивна парохіяльна та єпархіяльна праця призводить до певної духовної перевтоми. Своє священство середини 70‑х років владика згадував як час своєрідної духовної пустелі. Нове розуміння свого священничого покликання приходить до о. Філевича під час реколекцій в одному пустельному монастирі на півдні Сполучених Штатів Америки. Це був час перелому, нового початку. Отец ь Василій відмовляєт ь ся від у сіх сво ї х впливових єпархіял ь них позицій і просит ь перевести його парохом у віддалене містечко Т а ндер-Бей. Тут минає п'ят ь тихих років його нового духовного зростання, аж поки нове покликання пориває його у рідні пенати західно ї Канади.
У 1983 році отця Філевич а було хіротонізован о на єпископа Саскатунс ь ко ї єпархі ї . Цим теренам владика присвятив біл ь ше 20 років своє ї невтомно ї пастирс ь ко ї діял ь ност и – спочатку як діючий єпарх, а пізніше (від 1996 року) як єпископ - емерит. В ладика Філевич став першим єпископом Укра ї нс ь ко ї Греко-Католиц ь ко ї Церкви в Канаді, я кий висвятив одруженого кандидата на свя щ енство. Цей крок підтримали де щ о пізніше й інші єпископи.
Залишаючись безпосереднім та щирим у спілкуванні з кожним, владика виявляв себе передусім як духовний батько, готовий порадити, потішити, допомогти у кожній справі. Як єпископ-емерит владика Василій продовжує свою священичу працю, зокрема душпастирює у домі св. Йосифа в Саскатуні. Довгий час сестри св. Йосифа перебували під його духовною опікою, а в останні місяці життя, в часі недуги, вони як ніхто інший підтримували владику.
Єпископ Василій Філевич відійшов до Бога 20 квітня 2006 року в домі св. Йосифа в Саскатуні. Вічна йому пам'ять !
Маркіян ФІЛЕВИЧ