У нинішній тривожний час, коли ваші сини і дочки, якого б віку вони не були, наражаються на так багато небезпек і спокус, ваша сердечна материнська молитва наповнює нас надією, що ваші діти не тільки вистоять, а й внесуть у наш духовно розладнаний світ почуття правди, добра і краси. І цей наш світ приведуть на шлях Божий.
З листа-благословення Блаженнішого Любомира (Гузара) для руху „Матері в молитві”
Історія виникнення руху
Міжнародний екуменічний молитовний рух „Матері в молитві” розпочався в Англії у 1995 р. Незабаром він поширився по цілому світові й сьогодні існує у 80 країнах. Вероніка Вільямс, засновниця руху, та її родичка Сандра, ведені Господом, вирішили в особливий спосіб молитися за своїх дітей. Під час молитви вони збагнули, що Господь хоче, щоб усі матері доручали Йому опікуватися своїми дітьми, віддавали Йому свій материнський біль, щоб він пролив Своє благословення на їхніх дітей.
Перша спільнота і досвід матерів в Україні
14 вересня 2000 року з благословення Блаженнішого троє жінок стали на молитву у соборі св. Юрія у Львові. Це стало початком заснування понад 150 спільнот в Україні у всіх єпархіях та екзархатах УГКЦ. Збільшення кількости спільнот спричинило потребу в координації їх, тому в кожній єпархії та екзархаті є координатор діяльности спільнот матерів. Координатором руху „Матері в молитві” в Україні стала п. Віра Чмелик.
У січні 2003 року Вероніка Вільямс відвідала Україну. Під час свого візиту вона познайомилася з Блаженнішим Любомиром. На цій зустрічі було узгоджено формат української версії молитовника. Взаємно збагачувальним досвідом стали її відвідини українських спільнот і участь у їхніх молитвах. Того ж року з Божою поміччю і завдяки старанням багатьох людей укладено молитовник для спільнот матерів УГКЦ. Оскільки міжнародний рух об'єднує християн різних конфесій, культур і національностей, то упорядники вважали за необхідне, щоб українська версія містила традиційні молитви східної церковної спадщини та деякі – західної. Цей молитовник було представлено під час роботи першої Школи лідерів спільнот руху „Матері в молитві”, яка відбулася в Уневі 23-25 травня 2003 року. З того часу Школа лідерів цих спільнот відбувається щороку.
8-10 липня 2005 року ця Школа працювала в старому містечку Глиняни на Золочівщині під проводом владики Ігоря Возьняка. У ній взяли участь 115 представниць Української Греко-Католицької Церкви, Української Автокефальної Православної Церкви та Римо-Католицької Церкви в Україні. Учасниці Школи проживали у місцевих родинах і втішалися їхньою гостинністю. У своїх навчаннях владика Ігор закликав матерів “наслідувати чесноти Пречистої Діви Марії, наповнювати свої серця пахощами Святого Духа”.
Завдяки спільній молитві, Таїнству Покаяння та Євхаристії усі присутні матері стали живим свідченням єдности Церкви — містичного Тіла Христа, кульмінацією якого став екуменічний молитовний хід зі свічками по храмах Глинян.
7 травня 2006 року в Києві відбувся перший Всеукраїнський з'їзд „Матерів у молитві” з участю гостей з-за кордону (зокрема, представників Російської Православної Церкви за кордоном). У проповіді на Літургії в Патріяршому соборі Воскресіння Господнього Преосвященний владика Богдан Дзюрах вказав на жінок-мироносиць (їх вшановували в цю неділю), як на світлий приклад безкорисливої, вірної та мужньої любови, яка дала їм змогу першими зустріти воскреслого Спасителя. На противагу малодушності Христових апостолів, жінки-мироносиці не покинули свого вчителя, а пішли за Ним на Голготу і супроводжували аж до гробу, навчаючись від самої Богородиці непохитно вірити в незламну силу Божої любови. Досить промовистим є той факт, що цей з'їзд відбувся саме в Києві, де у Святій Софії ось уже тисячу років у молитві з піднятими руками заступається за всіх нас Богородиця-Оранта – „Непорушна Стіна”, бо сила молитва ще ніким переможена не була.
Матері, які приїхали до Києва на з'їзд, привезли зі собою копії трьох чудотворних ікон: Самбірської, Лімської (Стрий) та Підгорецької. Ці копії залишились у Патріяршому соборі. Підтримавши київську спільноту, матері залишили тут і теплоту своїх сердець, і постійні молитви за переосмислення мирянами свого місця у Церкві та оживлення парохіяльного життя через малі спільноти.
Вже майже традиційною стала молитва матерів за Україну у своєрідний спосіб. Кожна з учасниць підходить до карти України і з молитвою ставить запалену свічку на її кордоні. Це є молитва-прохання про захист від злих сил і молитва-благословення усіх мешканців, а також влади – церковної і державної.
Бог чує молитви, з якими до Нього звертається мати
Зі свідчення п. Лідії зі Львова: “Моя мати завжди молилася за мене. У мене було щасливе дитинство. Потім я благополучно вийшла заміж. Прийшов час, і мати відійшла. І тоді у мене розпочалися життєві бурі. Це змусило мене саму шукати глибшого молитовного життя і єдности з Богом, що врешті привело мене до спільноти ‘Матерів у молитві' і до стояння в молитві перед Господом за мою родину і за моїх дітей...”
Зі свідчення п. Софії з Сокільників: “На одній з літургій у нашому храмі пережила воскресіння жінка, в якої зупинилося серце. Лікар, що був в цей час у храмі, констатував смерть. З великою вірою у присутність на літургії живого і всемогутнього Бога жінки-матері почали тихо молитися за неї. Перед причастям та жінка відкрила очі, і священик зміг її запричастити. До кінця літургії вона підвелася і дякувала усім за молитву”.
Одне з останніх свідчень п. Віри: “До однієї з наших спільнот менше шести місяців тому прийшла п. Марія, вчителька. Вона виглядала збентеженою, мала ознаки побоїв від сина-наркомана, який недавно прийшов з війська. Після молитву ми порадили їй піти до сповіді і частіше почати ходити до причастя – словом, рятуватися у Бога. Вона прислухалася до поради і зараз часто практикує сповідь і участь в Євхаристії. Незабаром, після спільної молитви з іншими матерями, Марія сказала, що одної неділі її син сів навпроти неї і сказав: ‘Мамо, пробач, що я тебе бив. Я тебе більше бити не буду, але поможи мені, бо у мене депресія'. Тепер її стан значно покращився, а її очі світяться радістю, вдячністю і життям. Що ж до сина, то спершу він перестав вживати наркотики, а після примирення з матір'ю вже навіть влаштувався на роботу...”
У вашій парохії також може бути така спільнота. Як християни, ми покликані до постійного шукання життєдайного зв'язку з нашим Господом. Як матері-християнки, ми покликанні передавати не тільки фізичне життя свом дітям, а й віру в живого Бога. У сучасному світі, переповненому індивідуалізмом, ми об'єднуємося в молитовні спільноти, щоб разом учитися молитися, щоб разом вчитися довіряти Господові, щоб разом шукати Його з дня на день і підбадьорювати одні одних по дорозі до Нього.
Якщо ви хочете, щоб у вашій парохії також була така спільнота матерів, поговоріть найперше з вашим парохом, а тоді сконтактуйтеся з українською координаторкою для руху матерів п. Вірою Чмелик. Разом з координаторами з різних єпархій, вона допоможе вам втілити те прагнення, яке Господь вклав вам у серце.
Не відкладайте на потім. Не зволікайте. Спробуйте і подивіться, який добрий Господь; блаженний, хто до Нього прибігає. Станьте свідками реальної дії живого Бога у наш час.
Марія КРИЖАНІВСЬКА